Помер автор популярних романів про Велику вітчизняну

Сьогодні, 11 березня, на 89-му році життя помер відомий російський письменник Борис Васильєв.

Про це повідомляє "Телекритика" з посиланням на РІА Новості.

За інформацією московської Спілки письменників, Васильєв буде похований на Ваганьковському кладовищі.

Майбутній письменник народився 21 травня 1924 року в Смоленську. Улітку 1941-го добровольцем пішов на фронт, контужений під час десантування у березні 1943 року.

Закінчив Військову академію бронетанкових і механізованих військ, працював до середини 1950-х випробувачем колісних і гусеничних машин на Уралі, проте потім вирішив піти з армії і зайнятися літературою.

 Плакат УРСР до екранізації найпопулярнішого твору Васильєва. Фото: oldpaper.kiev.ua

Популярність до Бориса Васильєва прийшла після виходу повісті "А зорі тут тихі..." в 1969 році.

Він написав більше 30 романів і повістей (у тому числі "У списках не значився", "Завтра була війна", "Не стріляйте білих лебедів", "Іванов катер" та інші), а також випустив дві серії історичних романів про часи княжої Русі.

За творами письменника було знято 15 фільмів, які теж стали масовими серед радянських глядачів.

За легендою, фільм "А зорі тут тихі..." про старшину і п'ятьох дівчат, котрі в болотах Карелії перемагають 16 нацистських диверсантів, був найпопулярнішим фільмом і в Афганістані часів радянської окупації.

У 1993 році Васильєв підписав "лист 42-х", де разом із іншими діячами культури підтримав дії президента РФ Бориса Єльцина з придушення опозиційної Верховної Ради Росії і закликав заборонити комуністичну й націоналістичну ідеологію.

Борис Васильєв був лауреатом Державної премії СРСР (1975), премії президента Росії, незалежної премії руху імені академіка Сахарова "Апрель", мав державні нагороди РФ.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.