Під час Хмельниччини загинуло близько 10 тисяч євреїв - ізраїльський історик

Було б помилкою вважати знищення євреїв однією з головних цілей Хмельницького. Він боровся за визволення українського народу, єврейське питання було суто периферійним.

Про це заявив професор Єврейського університету (Єрусалим) Шауль Штампфер, який приїхав до Києва, щоб прочитати курс про євреїв Східної Європи для слухачів магістерської програми з юдаїки в НаУКМА, повідомляє Хадашот.

Штампфер зазначив, що ранньомодерні єврейські хроніки про часи Хмельниччини часто перебільшують розміри трагедії.

"Були можливості для порятунку, є відомості про безліч біженців, частина з яких після повстання повернулися в Україну, - сказав історик. - Цифри, які фігурують в хроніках - неймовірні. Як можна писати про 100 тисяч жертв? Така кількість євреїв просто не знайшла б собі місця в тодішній Україні, міста були крихітні".

За оцінками ізраїльського науковця, можна говорити про 10 тисяч загиблих - приблизно чверть єврейського населення України того часу.

Штампфер підкреслив, що євреї мирно жили пліч-о-пліч зі своїми сусідами упродовж багатьох років, але у хроніках про мирне життя не пишуть, а розповідають про війни і катастрофи.

"Що стосується єврейських громад Західної Європи, то у них після погромів, викликаних епідемією чуми, просто не було свого Натана Ганновера [автора хроніки про часи Хмельниччини - ІП], - додав історик. - Інакше ми б дізналися багато подробиць".

Науковець зазначив, що євреям у стосунках з українцями варто жити не тільки минулим: "Щоб побудувати майбутнє, необхідно забути щось з минулого. Безумовно, мова йде про страшну сторінку нашої історії, але вона перегорнута".

Читайте також інші матеріали ІП за темою "євреї"

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.