Під час Хмельниччини загинуло близько 10 тисяч євреїв - ізраїльський історик

Було б помилкою вважати знищення євреїв однією з головних цілей Хмельницького. Він боровся за визволення українського народу, єврейське питання було суто периферійним.

Про це заявив професор Єврейського університету (Єрусалим) Шауль Штампфер, який приїхав до Києва, щоб прочитати курс про євреїв Східної Європи для слухачів магістерської програми з юдаїки в НаУКМА, повідомляє Хадашот.

Штампфер зазначив, що ранньомодерні єврейські хроніки про часи Хмельниччини часто перебільшують розміри трагедії.

"Були можливості для порятунку, є відомості про безліч біженців, частина з яких після повстання повернулися в Україну, - сказав історик. - Цифри, які фігурують в хроніках - неймовірні. Як можна писати про 100 тисяч жертв? Така кількість євреїв просто не знайшла б собі місця в тодішній Україні, міста були крихітні".

За оцінками ізраїльського науковця, можна говорити про 10 тисяч загиблих - приблизно чверть єврейського населення України того часу.

Штампфер підкреслив, що євреї мирно жили пліч-о-пліч зі своїми сусідами упродовж багатьох років, але у хроніках про мирне життя не пишуть, а розповідають про війни і катастрофи.

"Що стосується єврейських громад Західної Європи, то у них після погромів, викликаних епідемією чуми, просто не було свого Натана Ганновера [автора хроніки про часи Хмельниччини - ІП], - додав історик. - Інакше ми б дізналися багато подробиць".

Науковець зазначив, що євреям у стосунках з українцями варто жити не тільки минулим: "Щоб побудувати майбутнє, необхідно забути щось з минулого. Безумовно, мова йде про страшну сторінку нашої історії, але вона перегорнута".

Читайте також інші матеріали ІП за темою "євреї"

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.