Створюється мережа для полегшення доступу до архівів

Центр досліджень визвольного руху організував у Національному музеї "Тюрма на Лонцького" практичний семінар "Як допомогти "відкрити" архів?", в якому взяли участь архівісти, історики та музейники з Одеси, Дніпропетровська, Києва, Тернополя, Луцька та Львова.

За підсумками історики, архівісти та музейники розпочали процес створення Мережі консультаційних центрів з доступу до архівів у різних регіонах України, повідомляє Центр досліджень визвольного руху.

"Після розсекречення архівів ми бачимо, як зросла зацікавленість і віра людей у можливість знайти інформацію про свої родини — учасників визвольного руху чи жертв репресій. Але досі це зробити непросто, багато людей звертаються за консультаціями до дослідників та запитують у музеях. Так виникла ідея об’єднати наші зусилля та поділитися набутим досвідом", — говорить Ірина Когут, науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху, організаторка семінару "Як допомогти "відкрити" архів?".

Експерт Центру досліджень визвольного руху Ігор Кулик систематизував позитивні практики пошуку інформації в архівах. Зокрема, він розглянув законодавчу базу, яка регулює доступ до архівної інформації в Україні, структуру архівних установ, де зберігаються документи радянської карально-репресивної системи, та поділився досвідом Центру.

"Щоб знайти інформацію про репресованих родичів, слід звернутися в держархіви областей за місцем народження родичів, галузеві архіви СБУ та МВС. ЦДВР уже давно надає допомогу в пошуку безвісти зниклих чи репресованих громадян, нам пишуть запити на електронну скриньку dostup@cdvr.org.ua. Проте наша мета — створити мережу таких консультаційних центрів по всій Україні", — каже Ігор Кулик, який у 2008-2010 роках керував відділом звернень громадян Архіву СБУ.

У таких центрах громадяни зможуть отримати допомогу в оформленні запитів, відомості про можливі місця зберігання запитуваної інформації, консультацію з можливостей пошуку.

Учасники партнерства також популяризуватимуть тему і сподіваються, що спільними зусиллями сприятимуть виконанню рекомендацій  Ради Європи країнам-членам стосовно європейської політики доступу до архівів: "забезпечення обов’язкової можливості для кожного з жителів дізнатися об’єктивно про елементи своєї історії є невід’ємною ознакою демократії".

Захід відбувся 19 березня в рамках проекту Центру досліджень визвольного руху "Знати як: розробка концепції забезпечення відкритого доступу до архівів карально-репресивних органів СРСР" за підтримки Міжнародного Фонду "Відродження". Матеріали семінару доступні на сайті ЦДВР.

Нагадаємо, ЦДВР у рамках реалізації проекту "Доступ до архівів як право на суспільну пам’ять" видав довідник "Право на правду. Практичний порадник із доступу до архівів". Він містить поради щодо пошуку інформації про родичів, витяги із законодавства України із доступу до архівів та контакти архівних установ. Довідник можна завантажити за посиланням.

Дивіться також інші матеріали за темою "Архіви"

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.