Спецпроект

На фабриці "Воронін" відкрили барельєф і музей кутюр'є

14 квітня виповнився рік з дня смерті кутюр'є Михайла Вороніна. До цієї дати на столичній швейній фабриці "Воронін" відкрили меморіальний барельєф і кабінет-музей Михайла Вороніна.

Про це пише gazeta.ua.

Над барельєфом працював скульптор Віталій Рожик. Перед початком роботи він перечитав багато літератури і переглянув багато відео, говорив: "Хочу зрозуміти Михайла Вороніна".

"Коли вперше побачила цей барельєф, зрозуміла: це йому вдалося", - сказала на відкритті дочка Михайла Вороніна Лариса.

Кабінет-музей Михайла Вороніна знаходиться на 4 поверсі. У невеликій кімнаті стоїть робочий стіл і два крісла.

"Батько працював у такому ж кабінеті, але поверхом нижче. Як це не скромно звучить, але зараз у ньому працюю я. Так захотів мій батько. Коли почали працювати над створенням музею, хотіли перенести сюди крісло і стіл з кабінету Михайла Львовича. Але я відмовилася віддавати. Мені дуже допомагає та енергетика, яку я отримую від цих речей. Завжди здається, що тато приходить на роботу разом зі мною ", - розповіла Лариса Вороніна.

На полицях кабінету-музею розкладені особисті речі Михайла Вороніна: окуляри, метелики, мобільний телефон, калькулятор, валізу, парасолька, кравецькі ножиці і лекала, якими користувався Воронін. Між шафами стоїть манекен в жилеті, який модельєр винайшов у 1958 році.

"До цього винаходу замовник повинен був три рази приходити в ательє на примірку. А тепер це не потрібно. На замовника цей жилет підганяли по фігурі за допомогою замків-липучок. На лекалах позначали НЕ мірки, а відхилення від стандарту", - розповіла Лариса Михайлівна .

Також у музеї показують два костюми, які Михайло Воронін найбільше любив: рожевий і чорний в білу смужку.

Теми

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.