У соборі Паризької Богоматері застрелився французький історик

78-річний історик та ультраправий есеїст Домінік Веннер, що брав активну участь у боротьбі проти легалізації у Франції одностатевих шлюбів, покінчив з собою перед алтарем собору Нотр-Дам-де-Парі.

Про це повідомляє "Інтерфакс".

Веннер вистрілив собі в рот біля вівтаря. Після інциденту співробітники французької поліції евакуювали з храму людей.

Незадовго до самогубства історик розмістив на своєму сайті текст, у якому йшлося про необхідність "нових дій, показових і символічних", які будуть здатні пробудити "приспану свідомість", і закликав до радикального спротиву новому закону.

Трагічний інцидент стався 21 травня о 16:00 за місцевим часом (17.00 за Київським) - за кілька годин до концерту на підтримку одностатевих шлюбів на площі Бастилії в Парижі.

Наразі поліція не озвучує мотиви, котрі підштовхнули Веннера покінчити життя самогубством.

Домінік Веннер народився 1935 року в Парижі. У молодості він приєднався до руху націоналістів у Франції, був прихильником радикальних заходів і навіть провів півтора роки за ґратами за участь у діяльності підпільної терористичної Секретної збройної організації (OAS).

Незважаючи на ультраправі політичні погляди, Веннер був визнаним есеїстом, автором низки історичних праць, зокрема, про революцію 1917 року в Росії. Його "Історія Червоної армії" відзначена Французькою академією 1981 року.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.