Татари вимагають депортувати генконсула РФ за "фашиствуючі" слова

Голова фракції "Курултай-Рух" ВР Криму, перший заступник голови Меджлісу Рефат Чубаров закликав владу України заявити про небажаність перебування генерального консула Росії в Сімферополі Владіміра Андреєва на території України.

Про це повідомляє "Інтерфакс".

Причиною стало інтерв'ю генконсула кримськотатарському телеканалу ATР, в якому Андрєєв фактично виправдав депортацію кримських татар, здійснену Сталіним у 1944 році.

Радянська влада виправдовувала цю депортацію "співпрацею кримських татар з фашистами". Внаслідок депортації Крим було перетворено з автономної республіки СРСР на Кримську область Російської радянської соціалістичної федерації.

"Я думаю, зробить честь російському керівництву негайне відкликання так званого дипломата, - заявив Чубаров з трибуни кримського парламенту. - А честю для нашої держави буде негайне повідомлення пану Андрєєву про його небажане перебування на території Української держави".

За словами Чубарова, Андрєєв "припустився образливих, цинічних за своєю суттю тверджень на адресу кримськотатарського народу та на адресу кожного кримського татарина".

Чубаров назвав висловлювання консула "фашиствуючими" і нагадав, що ще 5 вересня 1967 року вийшла постанова президії Верховної Ради СРСР, яка засудила депортацію. У 1989 році ВР СРСР визнала депортацію незаконною і злочинною.

Заступник голови Меджлісу також нагадав про Вільнюську декларацію ОБСЄ 2009 року, якою було прирівняно злочини нацизму та сталінізму.

"Пан Андреєв захищений своїм дипломатичним статусом. Але він, однак, має дотримуватися відповідного законодавства країни перебування, - підкреслив Чубаров. - Від імені сотень кримських татар, що з ночі обривають мої телефони, я вимагаю від прокуратури Криму, від СБУ дати правову оцінку висловлюванням пана Андрєєва".

За словами Чубарова, Меджліс очікує офіційної оцінки того, що сталося, від Ради міністрів Криму, від постійного представника президента в АРК та від ВР АРК".

При цьому він додав: "Я думаю, що ми разом зробимо все для того, щоб Росію, країну велику, країну-сусіда, країну, з якою ми хочемо дружити, не представляли такі люди, як пан Андрєєв".

Він також повідомив, що 23 травня кримські татари проведуть пікет протесту біля Генерального консульства Росії в Сімферополі, та закликав своїх співвітчизників туди прийти.

Як відомо, у інтерв'ю телеканалу ATР генконсул РФ у Сімферополі Владімір Андреєв заявив, що не рекомендував запрошеним на прем'єру художнього фільму "Хайтарма" росіянам дивитися кіно, бо воно "спотворює історію Великої вітчизняної війни". При цьому він звинуватив кримськотатарський народ у "зраді" і співпраці з нацистами.

При цьому Андрєєв стверджував, що його слова - офіційна позиція РФ: "Все, що я сказав, це абсолютно офіційно. Запишіть і прокручуйте будь-якому кримському татарину. Моє слово і слово Росії мають лунати, мають бути відомими".

У 2010 році генеральний консул Росії у Львові Ґузєєв заявляв, що Україну "придумали австріяки", щоб розділити "два братські народи". Через кілька місяців його перевели з України.

Читайте також: "Як Українська РСР відбудовувала Крим, з якого виселили татар"

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.