Спецпроект

При львівському музеї "Арсенал" відкрився ресторан

Днями в підвалах львівського Арсеналу відкрив свої двері перед відвідувачами новий розважальний заклад.

Як розповіли у Львівському історичному музеї, експозиційним відділом якого і є Арсенал, це один з пунктів реалізації інтерактивного музейно-ресторанного комплексу, повідомляє kp.ua.

Розмови про відкриття ресторану в приміщенні Музею-арсеналу ведуться давно. При цьому в мерії б'ють себе в груди, що не допустять такої наруги над пам'яткою архітектури.

У відповідь чиновникам музейники продемонстрували дозвіл Мінкультури, згідно з яким в Арсеналі буде інтерактивний музейно-ресторанний комплекс.

- Ми заручилися підтримкою нового партнера, так як здійснення такого масштабного проекту потребує коштів, - каже заступник директора Історичного музею Тарас Рудько. - Наприклад, у приміщенні, де відкрили ресторан, було дуже волого, а це шкідливо для наших колекцій. У підсумку зайву вологу осушили.

Проте вже 22 травня до міністра культури, прем'єр-міністра і президента мер Андрій Садовий відправив телеграми. Він побоюється за долю пам'ятки національного значення - Музею зброї "Арсенал". Мер просить скасувати відповідний дозвіл Мінкульту.

Зараз біля нового ресторану ще йдуть будівельні роботи. Власники питного закладу добудовують вежі для димоходу та вентиляційних шахт. А тим часом у самому приміщенні ресторану демонструють нові зразки зброї.

"Ми здивовані таким ставленням місцевої влади до нашого закладу, оскільки не віднімали у музею ці підвали, які були в занедбаному стані, - сказала по телефону адміністратор ресторану Ірина. - Крім того, в самому приміщенні ресторану представлені унікальні екземпляри зброї, а на екранах демонструються тематичні відеоролики та фільми. Зовсім не таку реакцію керівництва міста ми очікували ..."

Всі звинувачення відкидають і в Історичному музеї. Як пояснив заступник директора Тарас Рудько, галерея підпорядковується обласній раді. Відповідно, до скарбниці області платять податки власники нового ресторану.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.