Спецпроект

Музею-палацу Воронцова подарували півтисячі картин

Професор, співробітник Нікітського ботанічного саду, Віталій Голубєв, подарував Воронцовському музею при Алупкінському палацово-парковому музеї-заповіднику колекцію з 546 картин.

Про це пише timer.od.ua.

Підписання договору дарування відбулося у четвер, 23 травня. Договір був підписаний між професором Голубєвим і директором Алупкінського палацово-паркового музею-заповідника Олександром Балінченко і переданий головному хранителю музею.

У музей передано колекцію робіт відомих майстрів ХХ століття. Картини знаходяться у фондах і сховищах музею. Перш, ніж їх побачать відвідувачі, співробітникам музею належить вибрати і підготувати приміщення для експозиції, забезпечити контроль клімату і оформити самі картини.

Зазначимо, що Віталій Голубєв зробив перший великий дар Воронцовському музею ще в 1988-му році. Тоді колекціонер передав музею 204 картини.

Теми

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.