Спецпроект

Музей Шевченка: політики розповсюджують недостовірну інформацію

Слова народного депутата України Володимира Яворівського про те, що Літературно-меморіальний музей Тараса Шевченка у Києві знаходиться в жалюгідному стані, а його працівникам кілька місяців не виплачують заробітну плату, не відповідають дійсності.

Про це ІП повідомили у Музеї Шевченка.

"Керівництво музею повідомляє, що, як і в усіх музеїв України, у Національного Музею Тараса Шевченка є проблеми, - підкреслюють на сайті музею. - Але саме зараз, напередодні відзначення 200-річного ювілею з дня народження Тараса Шевченка, є надія, що чимало цих проблем буде вирішено".

За словами музейників, про майбутнє вирішення проблем "свідчать Указ Президента України № 257/2012 від 11.04.2012 р., Постанова Кабінету Міністрів України № 250 від 10.04.2013 р. та Розпорядження Кабінету Міністрів України № 309-р від 20.05.2013 р. про виділення необхідних коштів на проведення ремонтно-реставраційних робіт у Національному музеї Тараса Шевченка та його філіях".

Керівництво музею наголошує, що інформація, поширена веб-ресурсом партії "Батьківщина" і нардепом Володимиром Яворівським, що співробітники музею кілька місяців не отримують заробітну платню, абсолютно не відповідає дійсності.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.