Історики світу стають на захист соціологічного центру в Москві

Сайт українських істориків Historians.in.ua приєднується до ініціативи колег з німецького часопису "Osteuropa" на підтримку "Левада-Центру" в Москві.

Про це повідомляється на ФБ-сторінці сайту.

Московському аналітичному центру Юрія Левади загрожує небезпека, повідомляє сайт. Прокуратура звинувачує його в тому, що центр, отримуючи гроші з-за кордону і публікуючи результати своїх досліджень, здійснює "політичну діяльність", а тим самим виступає як "іноземний агент".

"Це удар по свободі науки, і ми повинні чинити опір", - заявляють історики.

Підписати міжнародну петицію солідарності на захист "Левада-Центру" можна тут.

Як відомо, днями "Левада-центр" отримав застереження від прокуратури, в якому говориться, що організація займається політичною діяльністю.

За словами директора центру Льва Гудкова, застереження ставить "Аналітичний центр Юрія Левади" у вкрай важку ситуацію, практично змушуючи його припинити свою діяльність в якості незалежної дослідницької соціологічної організації, що веде систематичні опитування громадської думки в Росії.

"Прокуратура фактично підвішує нашу організацію на гачок можливих санкцій, з одного боку, і підриває її авторитет та ділову репутацію, з іншого", - йдеться в заяві.

Гудков зазначив, що Центр не планує припиняти випуск журналу, закривати сайт або коментувати результати опитувань. Наразі керівництво Центру веде консультації з юристами і розглядає можливі виходи з ситуації, що склалася.

Деякі дані соціологічних опитувань "Левада-Центру" можна побачити на Історичній Правді

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.