Спецпроект

Національний художній музей розширив експозицію до 2000-х років. ФОТО

Національний художній музей України презентує проект "Мистецтво 1960-х – початку 2000-х років: перегони з часом".

Про це повідомляється в прес-релізі музею.

До цього моменту ХХ століття в експозиції музею закінчувалось початком 1980-х. Це була крапка, яка завершувала неоднозначний, але рівний період. Та потреба перетворити відрізок на лінію існувала завжди.

Крапку вирішено прибрати і провести лінію далі. Виставка "Мистецтво 1960-х – початку 2000-х років: перегони з часом" дає продовження музейній експозиції творів минулого століття, аби відтворити більш цілісну й повну картину напрямків, творчих індивідуальностей та визначних явищ.

Виставка, що є логічним продовженням постійної експозиції ХХ століття та певним експериментом щодо формування можливого канону імен та явищ вітчизняного мистецтва 1960-х – початку ХХІ ст., покликана вибудувати лінію українського сучасного мистецтва.

На виставці буде представлено близько 100 творів живопису, графіки, скульптури, об’єктів, фотографії та відеодокументації перформансів, що проходили в музеї. Це роботи з колекції музею, і вони відбивають не тільки  погляд на історію мистецтва другої половини ХХ початку ХХІ ст., а й характер та рівень музейного зібрання. Зокрема у виставці будуть представлені імена, які пов’язані з визначними етапами розвитку українського сучасного мистецтва: Григорій Гавриленко, Олександр Дубовик, Людмила Ястреб, Віктор Маринюк, Тіберій Сільваші, Микола Кривенко, Анатолій Криволап, Олександр Животков, Марко Гейко, Арсен Савадов, Олександр Гнилицький, Олег Голосій та інші.

В рамках виставки буде презентовано спеціальний відеопроект молодого українського художника Івана Світличного, присвячений переосмисленню часу та місця музею в міському просторі. Відео тривалістю 24 години пропонуватиме глядачеві, який знаходитиметься у виставковому залі, бачення зовнішнього "життя" музею. Перебіг часу у відео збігатиметься з реальним часом глядача. На думку художника, такий сюжет не явний для глядача, але він лежить не стільки в площині відео, скільки налаштовує сприйняття на усвідомлення планетарних явищ. Це відео завершуватиме експозицію і засвідчуватиме наше уявлення про музейну колекцію як класику, що вічно оновлюється.

 Іван Марчук Портрет Б.Ступки 1971 полотно, темпера 55х78 см.
Роман Жук Автопортрет грабіжника 2008

Виставку також буде доповнено розширеною експозицією творів художника Романа Сельського (1903–1990).

Теми

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.