Спецпроект

На Закарпатті для туристів відкрили піонерську школу-музей

На Закарпатті туристам пропонують подорож у часі. Для цього там відкрили інтерактивну школу-музей. Він працює в приміщенні, збудованому наприкінці дев'ятнадцятого століття.

Про це повідомляє ua-reporter.com.

Вчителька вітається з учнями чеською мовою . На початку двадцятого століття область входила до складу Чехословаччини, і уроки в школах вели державною мовою. У класі - все автентичне з тих часів - парти, кімната вчителя, мебльована тими ж ліжком і шафою, якою користувався викладач.

Інші класи - свідки радянських часів. Тут на уроці учні - у червоних краватках і пілотках. Діти співають піонерську пісню, навіть навчилися віддавати салют.

Туристам пов'язують краватку. Справа не з легких, зізнаються діти, вчилися не один тиждень.

Експонати для музею місцеві жителі збирали як по всьому селу, так і з інших районів області. І недарма, кажуть селяни. Тому що потік туристів до школи зростає щодня.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.