Спецпроект

У вересні московський Музей Маяковського закриється на два роки

15 вересня Музей Маяковського в Москві закриється на дворічний ремонт, протягом якого виставки та освітні програми музею проходитимуть на альтернативних майданчиках.

Про це пише infox.ru.

На час проведення ремонтних робіт фонди Музею Маяковського перевозять в інші московські музеї на тимчасове зберігання. Зокрема, фонди ІЗО, фотографії, меморіальні предмети меблів і т.п. розмістяться у виставковому комплексі "Робітник і Колгоспниця", що входить до МВО "Манеж".

Для виставок музею призначений ще один майданчик МВО "Манеж" - "Будиночок Чехова". Зараз там проходить проект "Маяковський-художник", а у вересні відкриється виставка "Маяковський від "я" до "я", яка представить рукописно-документальний фонд музею. Також заплановано проведення спільних проектів - зокрема, з Третьяковської галереєю і Літературним музеєм.

Протягом кількох останніх місяців представники музейної спільноти, в тому числі працівники самого Музею Маяковського, а також громадські діячі та активісти критично висловлювалися про плани перетворення музею. На їх думку, в ході майбутніх ремонтних робіт може бути знищена унікальна просторова інсталяція, куди "вписані" предмети постійної експозиції. У музею неодноразово проводилися акції протесту проти реконструкції. В.о. керівника департаменту культури Москви Сергій Капков пообіцяв, що все залишиться на місці, за його словами, йдеться не про реконструкцію, а про ремонт будівлі.

За півроку до закриття було оприлюднено результати перевірки фондів музею. Тоді виявилося, що пропали 52 експоната.

Теми

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.