Українська Вікіпедія приєдналася до російського конкурсу про Схід України

Підписано угоду між українською та російською громадянськими організаціями про заснування номінації "за створення статей українською мовою" в рамках оголошеного раніше конкурсу "Галерея Слави Півдня Росії і Сходу України".

Угоду уклали "Вікімедіа Україна" та "Асоціація почесних громадян, наставників і талановитої молоді", повідомляє прес-служба ГО "Вікімедіа Україна".

Згідно із загальними умовами конкурсу, матеріал має бути присвячений історії, культурі, географії, природі чи знаменитим жителям Харківської, Донецької, Луганської областей України та Південного і Північнокавказького федеральних округів Росії.

Результати дослідження необхідно розмістити на сторінках Вікіпедії і на сайті Асоціації почесних громадян. Переможці будуть названі в жовтні 2013 року.

Обмежень за віком учасників та території їх проживання немає. Це можуть бути школярі та викладачі, керівники краєзнавчих гуртків та їх вихованці, працівники музеїв, науковці – всі, кому небайдужа ідея збереження історії та культури рідного краю.

"У певній мірі взятися за організацію конкурсу в Україні нас підштовхнули засоби масової інформації, які, в гонитві за сенсацією поплутали краєзнавство з геополітикою, – підкреслив один з авторів проекту Леонід Шафіров (Росія). – Тепер, я думаю, всім зрозуміло, що створення у російськомовній Вікіпедії статей, присвячених Україні, не означає територіальних претензій на області східної України".

Шафіров додав, що організатори конкурсу будуть особливо вдячні вікіпедистам, які напишуть статті про південь Росії в україномовній Вікіпедії.

"Історія, культура і природа сходу України і півдня Росії недостатньо добре описані в українській Вікіпедії, - зазначив голова правління ГО "Вікімедіа Україна" Анатолій Луцюк. - Ми сподіваємося, що залучення нових авторів дасть можливість підняти обширний краєзнавчий матеріал, який є в регіонах, приверне людей, захоплених історією свого краю".

Українська частина конкурсу має кілька номінацій: "Історія та культура", "Природа і географія", "Біографічні статті".

За перше місце переможці в кожній номінації отримають по 4 тисячі гривень, за друге – 3 тисячі, за третє – 2 тисячі.

Як відомо, у червні 2013 року російськомовна Вікіпедія оголосила конкурс із написання статей про Південь Росії й три східні області України.

Вікіпедія - електронна енциклопедія, заснована в 2001 році Джиммі Bейлсом і Ларрі Сенгером. Власником сайту виступає "Фонд Вікімедіа", що має 19 регіональних представництв.

Основною особливістю енциклопедії є те, що створювати і редагувати статті може, в принципі, кожен користувач інтернету. Вікіпедія створюється багатьма добровольцями з усього світу на 282 світових мовах. Вона містить понад 20 мільйонів статей.

Українська Вікіпедія – україномовний розділ Вікіпедії. Станом на липень 2013 року містив понад 453 000 статей різної тематики; за даним показником українська Вікіпедія займає 16 місце серед усіх мовних розділів. За підсумками червня за відвідуваністю мовний розділ знаходиться на 17 місці, за кількістю завантажених файлів – на 8 місці.

У першому і другому турах конкурсу "Галерея Слави Сходу України та Півдня Росії" взяли участь понад 700 осіб, що проживають в Ростовській, Волгоградській, Астраханській областях, Краснодарському, Ставропольському краях, Інгушетії, Дагестані, Північної Осетії-Аланії, в Чечні, Кабардино-Балкарії , Калмикії, Адигеї, а також в Москві і в Україні.

Призовий фонд конкурсу сформований за рахунок коштів "Асоціації почесних громадян, наставників і талановитої молоді" та за рахунок коштів, залучених Асоціацією.

У грудні 2012 року проект "Галерея Слави" увійшов до числа переможців IV Всеросійського Фестивалю соціальних програм "Сприяння".

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.