Спецпроект

Музей НСК "Олімпійський" поповнився раритетами

Музей історії НСК "Олімпійський", відкриття якого заплановано у серпні цього року до 90-річчя стадіону, продовжує поповнюватися раритетами з особистих колекцій киян. На цьому тижні майбутня експозиція поповнилась родинними реліквіями Олександра Бойка.

Про це пише сайт НСК.

Олександр передав НСК квитки і програмки на матчі "Динамо", які відбувалися на "Олімпійському" у 80-х роках, і навіть квитки на футбольний турнір в рамках Олімпіади-80. Серед найбільш цінних раритетів програмка на матч Суперкубка УЄФА "Динамо" - "Баварія" 1975 року.

"Усі ці раритети зберігав після кожного матчу, - згадує Олександр. - Минуло вже багато років і тепер, я вважаю, вони повинні зберігатися в музеї на очах у людей, щоб молоде покоління могло побачити і дізнатися як виглядали такі речі в часи молодості їхніх батьків".

"Експонати з приватних колекцій складуть особливо зворушливу частина експозиції, ми дуже раді, що кияни допомагають нам у створенні музею", - говорить Володимир Спільніченко, і. о. директора НСК "Олімпійський".

НСК "Олімпійський" чекає на справжніх шанувальників національного спорту з раритетами щодня з 10:00 до 17:00.

Теми

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.