Спецпроект

У київських музеях влада хоче відкрити сувенірні крамниці

В Управлінні туризму КМДА разом з директорами комунальних музеїв розглядають питання про відкриття в музеях розкладок чи невеликих крамниць з продажу якісних київських сувенірів.

Про це пише prostir.museum.

Під час робочого обговорення теми стало зрозуміло, що практично кожен столичний музей зіткнувся на практиці з юридичними проблемами, які виникають при започаткуванні цієї справи, і багато музеїв уже навіть мають розкладку для продажу власної друкованої продукції.

Начальник Управління, Тетяна Слишик, наголосила на актуальності питання, адже через столичні музеї проходить значна частина туристів: "Чи є у вас у когось крамниця, якесь маленьке кафе? Це ж нормальна практика на заході, коли людина прийшла в музей, випила каву, купила солодощі. Давайте спробуємо розпочати діалог з цього питання. Ми наступного разу на зустріч запросимо також і податківців та спробуємо випрацювати алгоритм роботи".

"Для відкриття сувенірної крамниці в музеї є два шляхи: відкрити її музеєві самому чи пустити на територію орендаря. Що стосується першого варіанту – то це дуже складне питання, адже офіційно музей не може мати прибутку, бо це неприбуткова організація. Коли ж музей хоче здати територію в оренду, то має бути оголошено про намір, і дається термін 10 днів. Якщо заявник один, то тоді комісія з питань власності приймає рішення про укладання договору з єдиним заявником. Якщо заявників кілька – тоді проводиться конкурс, переможцем якого є той, хто пропонує більшу оренду. Орендна ставка – це 18% від вартості об’єкту оренди, тобто має бути проведена незалежна оцінка об’єкту оренди", - пояснив присутній на нараді представник Департаменту комунальної власності м. Києва.  

В підсумку зустрічі було домовлено, що музеї подадуть до Департаменту свої пропозиції та інформацію про можливості, а формат крамницб та інші деталі буде узгоджено під час подальших робочих зустрічей.

Теми

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.