Спецпроект

Білоруський пенсіонер створив Музей гармоні

У колекції білоруського пенсіонера Михайла Слизького - сотня музичних інструментів. Є й баяни, і акордеони, і губні гармошки. Нещодавно унікальне зібрання переїхало до Державного університету культури і мистецтв.

Про це пише tio.by.

Деяким експонатам - більше 100 років, всі вони у відмінному стані.

Тепер відвідувачам музею Михайло Іванович допомагає освоювати музичні інструменти.

Серед 11 гармошок, баянів і акордеонів немає двох однакових. Багато примірників родом з Німеччини, Італії, Чехії.

"У Білорусі я давав оголошення в газеті, якщо ціна була прийнятною, а у мене такого інструменту немає, то купував", - говорить творець Музею гармоні Михайло Слизький.

Колись це "сімейство гармошок" було прописано у двокімнатній квартирі. Нещодавно Михайло Слизький перевіз свою колекцію в Білоруський державний університет культури і мистецтв. Тепер саме там знаходиться перший в Білорусі Музей гармоні.

У музеї Михайло Іванович не тільки екскурсовод. При необхідності він допоможе освоїти інструмент, сам зіграє і заспіває. Михайло Іванович не дає своїм експонатам припадати пилом на полицях - час від часу грає на кожному інструменті. Музикант упевнений: це продовжує гармоні життя.

Теми

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.