АНОНС: телевізійна ІП про Махна і його визвольний похід з Петлюрою

Видатний політик і полководець Нестор Махно після поразки його армії і краху фактично державного утворення (так звана "Гуляйпольська Республіка") лише на еміграції усвідомив, що найбільшою його помилкою було категоричне несприйняття ідей української державності у 1917-1921 рр.

Про це в ефірі програми "Історична правда" у дискусії з ведучим Вахтангом Кіпіані заявив історик з Києва, старший науковий співробітник Інституту історії НАН України Володимир Горак.

Зокрема, пан Горак поінформував: з огляду на нещодавно віднайдені документи, можна аргументовано твердити, що анархіст Махно, для війська якого найбільшим ворогом свого часу була армія УНР, тільки емігрувавши до Парижа, визнав цю найбільшу свою помилку.

Як відомо, у період постійних воєн на території України у 1917-1921 рр. керівник Робітничо-повстанської армії "батько Махно" заявляв, що найближчими його союзниками є російські більшовики.

А після розгрому його повстанського війська Червоною армією Нестор Іванович був змушений емігрувати (фактично втікати) з України.

"У Парижі політичні емігранти Нестор Махно і лідер Директорії Української Народної Республіки Симон Петлюра досягли домовленості про спільний похід на Україну, щоби визволити її з-під більшовицької окупації. І лише смерть Махна, який важко хворів, стала на перешкоді реалізації такого плану", - заявив історик Володимир Горак.

Крім того, "Історична правда" 22 жовтня у спеціальній програмі, що присвячена 125-річчю від дня народження Нестора Івановича, проаналізує, наскільки образ "батька-анархіста", який створила радянська пропагандистська кіноіндустрія, відповідає фактам, і розповість, якою людиною у повсякденному житті та побуті був полум'яний революціонер Махно.

"Історична правда з Вахтангом Кіпіані" – щовівторка о 22:00 на телеканалі ZIK.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.