Спецпроект

Українці напишуть послання до 100-ої річниці Голодомору

Напередодні відзначення 80-х роковин Голодомору-геноциду 1932-1933 років громадські активісти у Києві та інших містах розгорнуть велике полотно, на якому усі охочі зможуть залишити своє послання до українців майбутнього.

Послання адресоване "нащадкам, які через 20 років вшановуватимуть 100-і роковини трагедії Голодомору", повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

Полотна з усієї України розгорнуть 23 листопада біля Меморіалу пам’яті жертв Голодомору в Києві.

Участь у написанні послань візьмуть відомі мистецькі діячі, громадські активісти та історики, зокрема лідер рок-гурту "Гайдамаки" Олександр Ярмола і історик, дослідник архівів КГБ Олександр Іщук.

Час і місце заходу: 5 листопада, вівторок, 13:00, Київ, пам’ятний знак жертвам Голодомору 1932-1933 років (Михайлівська площа).

Цією акцією розпочнеться кампанія, організована Громадським комітетом пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні.

Напередодні Комітет звернувся до територіальних громад з проханням написати послання до нащадків, яким випаде обов’язок вшановувати соті роковини трагедії. Таке прохання отримали усі села та міста України, представники яких привезуть листи до Києва 23 листопада. Послання з усієї України стануть сторінками нового тому Національної книги пам’яті.

Як відомо, цього року відзначають 80-і роковини Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні. Громадський комітет із вшанування пам’яті жертв Голодомору, створений у 2010 році, вже розпочав підготовку до проведення пам’ятних заходів 23 листопада.

Дивіться також: "Історія Голоду. Читачі УП розповідають, як вижили їхні родини"

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.