"Свобода" пропонує не святкувати, а сумувати за загиблими

Партія "ВО "Свобода" закликає оголосити 6 листопада Днем скорботи за українцями, які загинули під час форсування Дніпра.

Про це повідомляє прес-служба партії, називаючи битву за Дніпро "однією з найтрагічніших сторінок української історії періоду Другої світової війни".

"За різними оцінками істориків, під час форсування Дніпра 1943 року загинуло від 417 тис. до 1 млн українців на противагу 55 тисячам загиблих німців [англомовна Вікіпедія говорить про 280-380 тисяч убитих червоноармійців (включно з союзними чехословаками) і близько 400 тисяч убитих німців і румунів - ІП]", йдеться у заяві партії.

"Свобода" закликає цього дня оголосити жалобу за загиблими українцями, "як того вимагають християнські традиції".

За словами прес-служби, влада намагається популяризувати цю трагічну дату, перетворюючи її на гучне "святкування 70-ї річниці визволення Києва від фашистських загарбників".

"А що, власне, пропонують святкувати киянам намісники режиму? - ідеться в заяві. - Факт загибелі сотень тисяч українців, яких неозброєними кремлівське командування в особі Жукова і Ватутіна кинуло в холодну дніпровську воду?".

Битва за Дніпро - ряд пов'язаних військових операцій військ СРСР проти армій Третього рейху та Румунії, тривала з серпня по грудень 1943 року.

Київська наступальна операція, яка тривала з 3-го до 13 листопада - одна зі складових битви.

Битва за Дніпро була однією з наймасштабніших операцій світової історії. У боях було задіяно близько чотирьох мільйонів людей з обох сторін. Лінія фронту становила приблизно 1 400 км, загальні втрати складають від 1 до 2,7 млн людей.

Внаслідок битви радянські війська зірвали нацистські плани стабілізувати фронт, узяли під контроль усю Лівобережну Україну, визволили Київ і захопили кілька важливих плацдармів на правому березі Дніпра, що уможливило подальші успішні наступи.

Дивіться також:

Янукович подивився реконструкцію форсування Дніпра. ФОТО

На Черкащині відзначили 70-річчя Десанту Смерті. ВІДЕО

"У вогні не згорів, у Дніпрі не втонув". Спогади про форсування

У Києві - "гіперреалістична" виставка про звільнення міста. ФОТО

"Під Ясногородкою діда поранило. Той осколок він носив до смерті"

Відкрилася виставка про Київ під час і після окупації. ФОТО

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.