Спецпроект

Голодомор став взірцем масового вбивства для інших режимів

Голодомор став взірцем масового вбивства для інших тоталітарних режимів.

Про це лауреатка Пулітцерівської премії Енн Епплбом заявила на міжнародній науковій конференції в Нью-Йорку, повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

"В роки Другої світової війни такими ж методами, як у 1932-1933 роках (ізоляція, повне позбавлення їжі) нацисти знищили мільйони радянських військовополонених, - зазначила Еплбом. - І навіть Голокост на початку нагадував цю методологію — євреїв ізолювали в гетто і залишали вмирати. Потім нацисти визнали цей метод недостатньо ефективним і швидким, тому почали використовувати газові камери".

Також авторка відомих книг з історії комуністичного тоталітаризму оголосила, що почала писати книгу про Голодомор.

Енн Епплбом - американська письменниця і журналістка, автор історичних книг "Історія ГУЛАГу", "Залізна завіса: руйнування Східної Європи. 1944-1956 роки". Дружина нинішнього міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського.

Конференція "Вимірюючи наслідки Голодомору 80 років потому" пройшла у Нью-Йорку 6-7 листопада з участю відомих дослідників - Андреа Граціозі, Любомира Луцюка, Френка Сисина, Людмили Гриневич, Станіслава Кульчицького, Юрія Шаповала, Володимира В'ятровича та інших.

Як відомо, цього року відзначають 80-і роковини Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні. Громадський комітет із вшанування пам’яті жертв Голодомору, створений у 2010 році, вже розпочав підготовку до проведення пам’ятних заходів 23 листопада.

Читайте також: "Як Голодомор змінив життєвий уклад українців"

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.