Спецпроект

Музей лісового побуту Придніпровського Полісся потребує допомоги

Громадскість закликають допомогти зібрати експонати для "Музею лісового побуту Придніпровського Полісся", який створюється як частина еколого-освітнього центру Регіонального ландшафтного парку "Міжрічинський" в с. Отрохи (Козелецький район Чернігівської області).

Про це повідомив народний депутат Олександр Бригинець.

Міжрічинський регіональний ландшафтний парк (площею більше 100 000 га), в рамках якого створюється музей, не фінансується державою, незважаючи на те, що є державною природоохоронною установою. А відтак існує лише завдяки невеликому колективу ентузіастів та підтримці небайдужих. 

Працівниками парку власними силами у поточному році збудовано споруду музею – великий традиційний дерев’яний зруб та частково зібрано експонати. Кошти на придбання будматеріалів були надані однією із природоохоронних організацій. Наразі триває завершення зовнішніх будівельних робіт та розпочинаються внутрішні – спорудження пічки, оздоблення та фарбування, а також упорядкування прилеглої території – спорудження декоративної огорожі, клумб тощо. 

За задумом, музей має знайомити відвідувачів із давніми місцевими народними лісовими промислами та їх впливом на формування природних екосистем Дніпровсько-Деснянського межиріччя. Окремі невеликі експозиції будуть присвячені лозоплетінню, рибальству, мисливству, бортництву, деревообробці, збиральництву, історії лісової охорони, місцевим повстанським рухам тощо. Одна із експозицій імітуватиме частину типової поліської хати із піччю та покуттю.

Проте для належного оформлення відповідного інтер’єру і експозиції потрібні гроші, яких у парку немає. Кошти потрібні на виготовлення меблів, встановлення підсвітки, розробку і виготовлення декоративно-інформаційних елементів, друк інформаційного буклету, історичних карт та іншої поліграфії, рестав рацію та виготовлення деяких експонатів.

Приблизний кошторис витрат – 10-12 000 грн. По всім витраченим коштам адміністрація РЛП "Міжрічинський" надасть детальний звіт громадськості.

Допомогти можна грошима: перераховувати їх на картку Приватбанку 5211 5373 3142 2852 Василюк Олексій Володимирович (прохання після переказу надіслати смс на номер (095) 255 33 22, щоб ініціатори знали на які цілі перераховані гроші) або передати гроші особисто співробітникам РЛП "Міжрічинський" (Тєстов Петро, (095) 255 33 22Interfan.ua@gmail.com). 

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.