Спецпроект

УПЦ МП отримала майно у центрі Львова під єпархіальне управління

Львiвська єпархiя Української Православної Церкви (Московського патрiархату) безкоштовно дiстала примiщення в історичному центрi мiста. Раніше там планувався музей.

Розпорядження пiдписав голова Львівської ОДА Олег Сало наприкiнцi 2013 року, повідомляють Львівські Новини.

Завдяки цьому релiгiйнiй органiзацiї передадуть три будiвлi вiйськового мiстечка на старовинній вулицi Пекарськiй у Личаківському районі - загальною площею 2,7 тисяч квадратних метрів.

Балансова вартiсть примiщень - приблизно 1,4 млн грн.

За споруду в центрi мiста велася боротьба з 1990-х років. Це питання знову i знову поставало перед головами ОДА, але жоден із них так i не взяв на себе вiдповiдальностi щодо передачi майна.

У вереснi 2013-го громадськi дiячi Львова звернулися з вiдкритим листом до тодішнього голови облдержадмiнiстрацiї Вiктора Шемчука, до голови облради, мiського голови Львова та представникiв державної влади передати цi будiвлi у власнiсть Церкви Християн Вiри Євангельської.

Але вже невдовзi у цих спорудах буде єпархiальне управлiння УПЦ МП. "На примiщення ми чекали 20 рокiв.

За всi роки Незалежностi Львiвськiй єпархiї не було передано жодної земельної дiлянки чи квадратного метра примiщень", - скаржиться iєродиякон Маркiян (Каюмов), прес-секретар Львiвської єпархiї УПЦ МП.

За словами ієродиякона, наразі єпархiальне управлiння мiститься на вулицi Короленка, на територiї церкви Георгiя Побiдоносця. Але цей храм належить росiйськiй громадi, тому "нема можливостi розгорнутись".

Церква задумала масштабну реставрацiю коштом вiрян. "Цi об'єкти - iсторична пам'ятка, тому руйнувати нiчого не будемо. Звичайно, доведеться вкласти багато коштiв у реставрацiйно-вiдновлювальнi роботи, адже будiвлi були у занедбаному станi десятками рокiв", - каже iєродиякон Маркiян.

Щоправда, через це розпорядження назрiває хвиля невдоволення серед львiв'ян. "Я, як i багато iнших громадських дiячiв, пiдписувались, аби примiщення у жодному разi не вiддавати Московському патрiархату, - каже Iгор Калинець. - Думаю, будемо протестувати".

Iгор Калинець нагадує, що було кiлька варiантiв щодо передачi цих споруд: українськiй протестантськiй Церквi, яка просила їх давно, пiд лiтературний музей або музей Шевченка. А ще - їх можна було вiддати пiд оздоровчий заклад для неповносправних дiтей.

Дивіться також інші матеріали за темами "Чиновники" та "УПЦ МП"

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.