Спецпроект

Державний музей збирає речі для допомоги Внутрішнім військам

Центральний музей Тавриди (Сімферополь) організував акцію зі збору теплих речей і продуктів для солдатів строкової служби кримських підрозділів внутрішніх військ, що знаходяться в Києві.

Про це повідомляється на Facebook музею.

"Всі зібрані речі, продукти і засоби були передані прес-центру Внутрішніх військ, офіцери якого діяли злагоджено і оперативно, - повідомляють музейники. - Звіт про кількість зібраного публікується в додатку".

 

"Окреме спасибі - журналістам Олександру Чаленко (Київ) і Катерині Козир (Сімферополь), які дала поштовх нашим діям, - ідеться в заяві. - Нагадуємо, що акція носила гуманітарний та суспільний характер, представляючи собою в чистому вигляді громадянську ініціативу".

Як відомо, у 2013 році директор Центрального музею Тавриди (найбільшого краєзнавчого музею Криму) Андрій Мальгін назвав російських козаків, які співпрацювали з нацистами, кримськотатарськими добровольцями.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.