Спецпроект

НАЦІОНАЛЬНИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ ВІДНОВЛЮЄ РОБОТУ

Після драматичної перерви у січні–березні 2014 року Національний художній музей України відновлює свою роботу.

15 березня 2014 року музей знову відчинив свої двері для відвідувачів повідомляє прес-служба НХМУ.

Будуть працювати два зали експозиції на першому поверсі і весь другий поверх. Глядачі зможуть побачити великий міжмузейний проект "Українська лінія модерну".

У музеї відновлюються екскурсії та всі просвітницькі програми згідно запланованого розкладу:

15 березня, субота

11:00 – Стратегії візуального мислення (абонемент)

14:00 – Лекторій "XX століття: Розмаїття індивідуальностей": Соцреалізм в українському мистецтві. Тоталітарна утопія (квиток)

16:00 – Клуб "Мистецтво – простір спілкування" (квиток)

16 березня, неділя

11:00 – "Сімейний лекторій": Пейзаж (абонемент)

11:00 – Лекторій для підлітків "Абетка мистецтва": Живопис та його види (абонементи є у касі музею)

12:00 – Лекторій "Корифеї": Олександр Архипенко (за квитком)

14:00 – Художня майстерня для дітей 6–12 років (абонементи є у касі музею)

16:00 – Художня майстерня від 13 років (абонементи є у касі музею)

Як відомо, від 22 січня 2014 року музей було зачинено у зв’язку із протистоянням на вулиці Грушевського та облогою території музею внутрішніми військами і спецпризначенцями.

У лютому працівники НХМУ висловили бажання отримати у свою експозицію катапульту, які використовували протестувальники під час сутичок.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.