Спецпроект

У Музеї Ханенків - виставка антивоєнних офортів Гойї

Музей Ханенків відкрив для відвідувачів перлину свого графічного зібрання – антивоєнний цикл офортів Франсіско Гойї (1746-1828) "Жахи війни".

На сьогодні це єдина в Україні повна серія гравюр, надрукованих з оригінальних авторських дощок.

Франсіско Гойя був першим художником, який побачив війну саме як Абсолютне Зло. В його офортах не лишилося ані ефектних батальних сцен 18 століття, ані струнких вершників 19-го, ані відчайдушних атак, ані героїчних фортець в облозі. Лише тотальна катастрофа: вірусна епідемія божевілля, через яку люди забувають, що вони є люди.

Гойя працював над антивоєнною серією гравюр у 1810-1820 роках і втілив у 80 аркушах свій травматичний досвід участі в подіях Піренейської війни.

У 1808 році Наполеон, скориставшись народним повстанням в Іспанії, почав завоювання країни, що була політично і стратегічно важливою для французів, оскільки мала контрольований доступ до Середземного моря.

Початкові  аркуші серії "Жахи війни", від  2 до 47, є свідченням репортера, чи навіть "стрімера", який наживо бачив наслідки облоги Сарагоси, бої та партизанські акції поблизу Мадрида.

Ряд гравюр (48-64) документує сцени голодомору, що вразив столицю у 1811 – 1812 роках й забрав 20 тисяч життів.

Сімнадцять останніх аркушів серії – символічні видіння Гойї, роздуми про долю, як він казав, "розчленованої" країни, де після років кривавих воєнних випробувань відновилися деспотична монархія Бурбонів і тортури інквізиції.

З огляду на жорстку цензуру, "Жахи війни" не були опубліковані за життя Гойї. Художник  надрукував лише  пробну серію відбитків, яку подарував своєму другу – історику мистецтв Сеану Бермудесу. Цей зшиток Гойя назвав "Фатальні наслідки кривавої війни Іспанії з Наполеоном та інші вражаючі видіння".

На кожній гравюрі  він від руки написав номер та назву. Відколи у 1828 році Гойя був змушений емігрувати, авторські мідні дошки зберігав його син Хав’єр.

 

Лише у 1863 році Королівська Академія красних мистецтв у Мадриді вперше видала повну серію, давши їй назву "Жахи війни" (Los Desastres de la Guerra). 

Номери та оригінальні написи на аркушах (навіть з орфографічними помилками Гойї) були скопійовані з альбому Бермудеса й вигравірувані на мідних пластинах, з яких здійснювався друк. Академія декілька разів повторювала наклад, востаннє – у 1937 році.

Музей Ханенків володіє відбитками четвертого видання 1906 року, які знавці високо цінують - зокрема завдяки якості паперу.

Музей придбав гравюри у художника М.А. Шаронова напередодні Другої світової війни, у квітні 1941 року.

Виставка триватиме до 25 травня.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.