АНОНС: презентація автобіографії третього президента

На "Книжковому Арсеналі" презентують автобіографічну книгу третього президента України Віктора Ющенка "Недержавні таємниці. Нотатки на берегах пам’яті".

"Недержавні таємниці" — про приватні сторінки біографії: про кохання і кар’єрні повороти, життя і смерть найдорожчих людей.

Чому бандити не сидять у тюрмах? Чому президент Ющенко відмовився повертати у дію Конституцію 1996 року? Чи планувався державний переворот у вересні 2005 року? Що зруйнувало таємний союз БЮТ та Партії регіонів улітку 2009 року?

Чому насправді розпалася помаранчева команда? Що відбувалося за лаштунками Майдану? Хто і чому отруїв опозиційного кандидата в президенти у вересні 2004 року? Як подолати найбільшу в історії повоєнної Європи гіперінфляцію?

Відповіді на ці та багато інших запитань ви знайдете у книзі.

Час і місце заходу: субота, 12 квітня 2014 року о 12:00. Київ, Мистецький Арсенал (вул. Лаврська, 10-12).

 

"60 років з тисячолітньої української історії мені вдалося спостерігати з різних позицій: з точки зору малого хлопця-підпаска сільської череди, звичайного тернопільського студента, радянського прикордонника, голови Національного банку, прем’єр-міністра та Президента незалежної Української держави, - зазначає Віктор Ющенко у передмові.

Фрагменти книжки Віктора Ющенка читайте у матеріалі: "Розмови із Путіним про українську ідентичність, Голодомор та взаємне примирення"

Книжка Віктора Ющенка "Недержавні таємниці. Нотатки на берегах пам’яті" вийшла у видавництві "Фоліо". Літературний запис і упорядкування здійснив постійний автор "Історичної правди" Олександр Зінченко. 

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.