Петро Ющенко через плагіат позбувся ступеня доктора наук

Атестаційна колегія Міносвіти і науки скасувала рішення спеціалізованих учених рад про присудження наукових ступенів доктора та кандидата наук трьом особам.

Причиною такого рішення стали плагіат та низький рівень дисертаційних досліджень, повідомляє МОН.

 

"Дуже важливо, коли професійна спільнота не мовчить, а називає порушення порушенням, плагіат – плагіатом, імітацію науки – імітацією. Лише тоді, коли самі науковці стоять на стороні високих наукових стандартів, ми маємо можливість прийняти остаточне рішення.

Тому ми дуже вдячні усім, хто не мовчить та не мириться з імітацією у своїй науковій дисципліні", – зазначив заступник міністра освіти і науки Єгор Стадний.

Як зазначається, скасовано рішення спецради "про присудження ступеня доктора наук Ющенку Петру Андрійовичу (спеціальність "Історія України" 07.00.01) через невідповідність належним критеріям, які висуваються до докторських дисертацій, зокрема не містить авторських наукових положень та науково обгрунтованих результатів у галузі історичної науки, що розв'язують важливу наукову або науково-прикладну проблему, наявність текстових запозичень і некоректних посилань".

Уточнюється, що тема дисертації Ющенка – "Києворуська спадщина в історичній пам'яті українського суспільства (XII – початок XXI ст.)".

Окрім того, скасовано рішення про присудження ступеня кандидата наук Тетяні Донник (спеціальність "Патологічна фізіологія" 14.03.04) через невідповідність паспорта наукової спеціальності та Інні Дерев'янко ("Загальна педагогіка та історія педагогіки" 13.00.01) через фальсифікацію джерельної бази, ознаки прихованого запозичення праць інших науковців та те, що дисертація не є науковим дослідженням.

Водночас, зазначили в МОН, ухвалено рішення присудити 306 наукових ступенів доктора наук, 1079 – кандидата наук, 17 – доктора філософії. Атестаційна колегія також надала 194 вчених звання професора, 568 – доцента, 38 – старшого дослідника.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.