Петро Ющенко через плагіат позбувся ступеня доктора наук

Атестаційна колегія Міносвіти і науки скасувала рішення спеціалізованих учених рад про присудження наукових ступенів доктора та кандидата наук трьом особам.

Причиною такого рішення стали плагіат та низький рівень дисертаційних досліджень, повідомляє МОН.

 

"Дуже важливо, коли професійна спільнота не мовчить, а називає порушення порушенням, плагіат – плагіатом, імітацію науки – імітацією. Лише тоді, коли самі науковці стоять на стороні високих наукових стандартів, ми маємо можливість прийняти остаточне рішення.

Тому ми дуже вдячні усім, хто не мовчить та не мириться з імітацією у своїй науковій дисципліні", – зазначив заступник міністра освіти і науки Єгор Стадний.

Як зазначається, скасовано рішення спецради "про присудження ступеня доктора наук Ющенку Петру Андрійовичу (спеціальність "Історія України" 07.00.01) через невідповідність належним критеріям, які висуваються до докторських дисертацій, зокрема не містить авторських наукових положень та науково обгрунтованих результатів у галузі історичної науки, що розв'язують важливу наукову або науково-прикладну проблему, наявність текстових запозичень і некоректних посилань".

Уточнюється, що тема дисертації Ющенка – "Києворуська спадщина в історичній пам'яті українського суспільства (XII – початок XXI ст.)".

Окрім того, скасовано рішення про присудження ступеня кандидата наук Тетяні Донник (спеціальність "Патологічна фізіологія" 14.03.04) через невідповідність паспорта наукової спеціальності та Інні Дерев'янко ("Загальна педагогіка та історія педагогіки" 13.00.01) через фальсифікацію джерельної бази, ознаки прихованого запозичення праць інших науковців та те, що дисертація не є науковим дослідженням.

Водночас, зазначили в МОН, ухвалено рішення присудити 306 наукових ступенів доктора наук, 1079 – кандидата наук, 17 – доктора філософії. Атестаційна колегія також надала 194 вчених звання професора, 568 – доцента, 38 – старшого дослідника.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".