Спецпроект

Турчинов і Яценюк ушанували жертв політичних репресій у Биківні

Вищі українські чиновники вшанували пам'ять жертв політичних репресій у Національному заповіднику "Биківнянські могили".

Про це повідомляє Радіо Свобода.

Виконувач обов’язків президента України, голова ВР Олександр Турчинов нагадав у своєму виступі, як за сталінських часів знищувались мільйони людей.

При цьому в.о. президента зазначив, що сьогодні у Росії намагаються відновити пострадянську імперію. Але, на переконання Турчинова, Україна вже ніколи не стане частиною будь-якої імперії і подолає всі проблеми і виклики.

У жалобному заході в Биківні взяли участь прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк, голови Київської міської та обласної держадміністрацій, члени уряду, представники різних релігійних кіл, колишні політв'язні.

Вони поклали квіти до меморіалів закатованим радянським режимом у Биківнянському лісі українцям і громадянам Польщі.

Також Турчинов повідомив у Биківні, що направив в Мін’юст лист із проханням розглянути матеріали щодо антиконституційної діяльності сучасної Комуністичної партії України.

Биківнянські могили - місце масового поховання жертв політичних репресій в СРСР 1937-1941 років. Розташоване в лісовому урочищі неподалік селища Биківня (зараз околиця Києва).

Офіційно будівництво спеціальної зони для таємних поховань радянська влада розпочала у Биківні в 1936 році. Тут здійснювалися масові захоронення осіб, замучених під час допитів або страчених органами Народного комісаріату внутрішніх справ у Києві.

Вироки виконувалися в підвалах приміщення Київського обласного управління НКВД (нині там знаходиться Український інститут національної пам’яті, вул. Липська, 16), звідки тіла вночі відвозили до Биківні. Перед радянсько-німецькою війною заарештованих знищували безпосередньо біля виритих у лісі ям.

Кількість похованих остаточно не встановлена: називають цифри від 6-7 тисяч до більше 100 тисяч жертв. У 2009 році СБУ заявила, що знає і може архівно підтвердити прізвища 14 191 особи, яким було винесено вироки в Києві та які захоронені в Биківні.

На сьогодні в Україні виявлено 18 таких місць захоронень жертв масових політичних репресій 1937-1941 рр. Зокрема: місце, де згодом збудовано Центральний універмаг в Хмельницькому, парк культури і відпочинку у Вінниці, 9-й кілометр Запорізького шосе, центральне міське кладовище в Сумах.

Дивіться також інші матеріали за темою "Биківня"

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.