У Москві готують сепаратистський підручник з історії "Новоросії"

У Москві сепаратисти організували "круглий стіл", присвячений розробці підручника з історії "Новоросії".

Про це повідомляє Газета.ru.

Появу посібника ще 27 червня анонсував Олег Царьов, який перебуває у всеукраїнському розшуку за вчинення кримінальних злочинів.

Крім Царьова, у заході брали участь кілька представників сепаратистів, а більшість учасників круглого столу склали переважно росіяни - представники праворадикальної тусовки з оточення Алєксандра Проханова (газета "Завтра"),

На засідання також були запрошені російські військові, міліціонери, "теоретик англосаксонської змови" Ніколай Старіков, директор Інституту країн СНД Константін Затулін, публіцист-сталініст Анатолій Вассерман, історик Алєксандр Дюков, утікач Олександр Чаленко та інші євразійці.

За підсумками заходу з'явиться експертна робоча група зі складання підручника. На "круглому столі" пробували визначити "ідеологію держави", обговорити питання формування ідентичності та системи цінностей республік.

Анонсовано, що в підручнику "буде величезний історичний відрізок від найдавніших часів, а не тільки сучасні події".

За словами представника "Народного фронту Новоросії" Олександра Зінченка (керівника тітушок під час зимового Антимайдану), ідеологію підручника в першу чергу визначатиме приналежність до російського світу.

"Якщо Росія для нас зараз є свого роду бастіоном традиційних гуманістичних цінностей, то Новоросія являє собою потужний форпост цих цінностей на західному рубежі російської держави", - сказав Зінченко.

Він також наголосив, що особливе місце в системі "новоросійських" цінностей займає "Велика Перемога і той масовий героїзм, який з нею пов'язаний".

"По суті, Новоросія є символом торжества російського духу, трудової доблесті і військової честі, - додав Зінченко. - Саме на цьому ідеологічному базисі і формується національна самосвідомість народу Новоросії".

Царьов пообіцяв створити і почати тиражувати підручник до 1 вересня - щоб "устигнути до початку нового навчального року".

Новоросія - адміністративна назва, запроваджена у XVIII сторіччі імперською адміністрацією в Санкт-Петербурзі для земель Війська Запорізького та Кримського Юрту (ханства). За царату використовувалася як політичний термін.

Новоросійська губернія існувала на козацьких і татарських землях двічі: в 1764-1783 рр. з центром у Кременчуку і в 1796-1802 рр. з центром у Новоросійську (пізніше Катеринослав, нинішній Дніпропетровськ).

У XIX сторіччі губернію було розділено на три - Катеринославську, Херсонську і Таврійську. Частина території нинішнього Донбасу (Луганськ, Донецьк, Артемівськ, Маріуполь) входила до Катеринославської губернії зі столицею в нинішньому Дніпропетровську. До неї ж належали Таганрог і Ростов-на-Дону (нині територія РФ).

Північні землі нинішнього Донбасу ніколи не належали до "Новоросії". Слов'янськ (козацький Тор), Краматорськ, Старобільськ, Біловодськ були у складі Слобожанської України (в ті часи Харківської губернії).

Здобуті в результаті війн із Османською імперією землі Дикого степу від Дністра до Кубані колонізовувалися переважно українцями.

На думку відомого дослідника історичної демографії, москвича Володимира Кабузана, частка українців у Херсонській та Катеринославській губерніях (разом) в середині ХІХ сторіччя складала 74%.

Дивіться також:

Історія Новоросії та її етнічний склад

Малоросія - країна, яка не відбулася. КАРТИ

Донецько-Криворізька республіка. Крах сепаратистів

Європейці заснували Донбас. Чому ж регіон став Антиєвропою?

"Донецькі правили згідно з політичними традиціями Степу" - історик

Два береги одного Степу. Про дружбу козаків і татар

Українці, які створили Російську імперію

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.