На боці терористів воюють неонацисти з Росії

У конфлікті на території Донецької та Луганської області активно беруть участь неонацистські організації з Росії.

Про це заявив глава Асоціації єврейських організацій і громад (Ваад) України Йосип Зісельс, повідомляє "Інтерфакс-Україна".

"У Росії протягом більше двадцяти років існує розвинена система різних неонацистських фашистських організацій, які дають про себе знати в часи загострень, як це було в Росії в 1990-х, так і у відношенні Молдови та Грузії, - зазначив Зісельс. - Зараз вони діють в Україні''.

За його словами, найбільш потужною з них є "Російська національна єдність (РНЕ)'' під керівництвом Алєксандра Баркашова.

РНЕ володіє розгалуженою структурою на території РФ, яка займається вербуванням найманців, а також безпосередньо воює з Україною. У них є власні загони під своїми знаменами і символікою, яка схожа на свастику фашистської Німеччини.

Майбутній самопроголошений "губернатор ДНР" Павло Губарєв на зборах РНЕ, 2000-ті роки

Зісельс повідомив, що сам Баркашов відвідував Україну в березні і травні цього року, і наразі також перебуває на території України, імовірно, в Донецьку. Крім того, у збройних формуваннях воює його молодший син.

За його словами, крім РНЕ, в Україні активно діють ''Євразійський союз молоді", націонал-більшовики Лімонова, ''Чорна сотня", а також окремі активісти.

''У них немає власних бойових загонів, але їх члени входять до складу інших загонів'', зазначив він.

За словами голови Ваад, Росія в своїх інтересах використовує також європейських неонацистів з інших країн. Приміром, для підтвердження легітимності ''референдуму'' в Криму залучалися іноземні ''спостерігачі'', у складі яких налічувалося 33 (з 40) представника неонацистських організацій, і один представник ультралівої організації.

Серед них представники організацій ''Третій шлях'' і ''Юні носії ідентичності" (Франція), "Легіон святого Іштвана'' (Угорщина), а також організації з Польщі та Сербії. Зафіксовані також окремі активісти з нацистськими татуюваннями.

''Росія заражена ідеями реваншизму і це дуже тісно пов'язано з фашизмом'', - резюмував Зісельс.

Раніше Служба безпеки України видворила з країни і заборонила в'їзд громадянину Росії, членові російської неонацистської організації "Чорна сотня" Антону Раєвскому.

Раєвскій, перебуваючи в Одесі і виконуючи завдання спецслужб Росії, намагався створити диверсійно-підривну групу з числа мешканців Одеської області для дестабілізації суспільно-політичної ситуації в регіоні.

Також: "Фашизм повертається у Європу. Цього разу з Росії"

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.