АНОНС: Як досвід Німеччини, Чехії та Польщі допоможе Україні вийти з совка

На круглому столі «Від диктатури до свободи: механіка змін» експерти з Німеччини, Польщі та Чехії поділяться досвідом, які закони та інституції сприяють посткомуністичній трансформації держави.

Країни Центрально-Східної Європи розпочали процес посткомуністичної трансформації ще на початку 90-х рр. Вони прийняли спеціальне  законодавство та створили державні установи, що займались опрацюванням тоталітарного минулого. Практика німецького, чеського та польського посткомуністичного переходу є важливою для України, оскільки вона тільки починає повноцінний процес декомунізації.

 

Участь у заході візьмуть:

Хільдігунд Нойберт, уповноважена федеральної землі Тюрингія з опрацювання матеріалів "Штазі" (колишнього міністерства державної безпеки Німецької демократичної республіки);

Павел Жачек, перший директор Інституту дослідження тоталітарних режимів (Чехія);

Радослав Петерман, заступник директора Люстраційного бюро Польського Інституту національної пам’яті;

Володимир В’ятрович, голова Українського Інституту національної пам’яті;

Габріеле Бауманн, керівниця Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні;

Андрій Когут, в.о. директора Центру досліджень визвольного руху.

Робочі мови: українська, німецька, польська, чеська (передбачено синхронний переклад).

31 березня, вівторок, 9:30

АдресаКиївський національний університет ім. Т. Шевченка, зал Вченої ради, м. Київ, вул. Володимирська, 60.

ОрганізаториФонд Конрада Аденауера в УкраїніЦентр досліджень визвольного рухуУкраїнський Інститут національної пам’ятіКиївський національний університет ім. Т. Шевченка.

Для участі в заході бажана попередня реєстрація.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.