Стартувала робота української та польської груп Форуму діалогу істориків

Польсько-українського форум діалогу істориків є спільною ініціативою Інститутів національної пам’яті Польщі та України. У Києві та Варшаві пройшли зустрічі науковців польської та української груп.

16 вересня відбулося перше засідання української частини Польсько-українського форуму діалогу істориків. Метою діяльності ініціативи є відновлення безпосереднього діалогу між істориками Польщі та України навколо складних питань спільного минулого у ХХ столітті, зокрема польсько-українських стосунків часів Другої світової війни та перших років по її завершенні.

Рішення про утворення Форуму було прийняте у травні 2015 року під час візиту керівництва Інституту національної пам’яті Польщі до Києва. Це був перший за багато років подібний візит польських колег до України.

Володимир В’ятрович, голова Українського інституту національної пам’яті, вважає відновлення співпраці із польськими колегами одним із ключових міжнародних напрямків роботи Інституту:

"У зв’язку із зміною політичної ситуації в Україні після Революції Гідності, виникли реальні передумови для встановлення співробітництва між Українським інститутом національної пам’яті та Інститутом національної пам’яті Польщі (Instytut Pamięci Narodowej).

Україна і Польща мають чимало сторінок історії, які потрібно переосмислити. У ці складні часи необхідне примирення у складних сторінках історії та єднання у питаннях, які стосуються нашого майбутнього".

Протягом цього року інституції налагодили співпрацю, яка передбачає обмін інформацією та досвідом. В рамках активізації співробітництва між УІНП та ІПН виникла потреба в новому форматі польсько-українського історичного діалогу.

Кожна із сторін сформувала групу, яка працюватиме над виробленням спільних засад польсько-українського історичного діалогу навколо складних питань спільного минулого.

На запрошення Голови Українського інституту національної пам’яті з українського боку до Польсько-українського форуму діалогу істориків долучилися:

професор Богдан Гудь (Львівський національний університет),

професор Леонід Зашкільняк (Львівський національний університет),

професор Ігор Ільюшин, (Київський славістичний університет),

професор Іван Патриляк (Київський національний університет імені Тараса Шевченка),

професор Юрій Шаповал  (Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф.Кураса НАН України).

Також до групи увійшов Голова Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

Співголовою Польсько-українського форуму істориків обраний професор Юрій Шаповал. У першому засіданні групи також взяв участь радник Голови УІНП Олександр Зінченко та секретар ініціативи з українського боку – к.і.н. Олена Гуменюк.

Учасники зустрічі обговорили принципи, засади діяльності, а також організацію майбутнього установчого засідання Форуму.

Раніше відбулася зустріч польської групи Польсько-українського форуму діалогу істориків. До неї на запрошення Голови Інституту національної пам’яті Польщі Лукаша Камінського увійшли:

професор Гжегож Грицюк (Вроцлавський університет),

професор Гжегож Мазур (Ягеллонський університет),

професор Гжегож Мотика (Польська Академія Наук),

професор Ян Пісулінський (Жешувський університет),

професор Вальдемар Резмер (Університет Миколая Коперника в Торуні),

доктор Маріуш Зайончковський (Інститут національної пам’яті Польщі).


Співголовою з польського боку обраний професор Вальдемар Резмер, секретарем – доктор Дорота Левша.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.