На Кіровоградщині встановили пам'ятник першому українцю-авіатору. ФОТО

В Олександрівці (Кіровоградська область) встановлено пам'ятник уродженцю містечка Левку Мацієвичу - першому українському льотчикові, одному з засновників Української Революційної партії.

Про це Історичній Правді повідомили організатори акції.

Левко Мацієвич (1877-1910) - український корабельний інженер конструктор, громадський і політичний діяч, перший український авіатор. Один із засновників Української революційної партії.

Народився в Олександрівці, навчався в київській гімназії №3 на Подолі. В 1895 році вступив на механічне відділення Харківського технологічного інституту, там приєднався до українофільського гуртка "Студентська громада".

Демонстративно перейшов на українську мову, активно залучав до цього інших. Серед його тодішніх друзів – майбутній класик української літератури Гнат Хоткевич.

Пам'ятник в Олександрівці

1900 року був серед засновників Революційної Української Партії (РУП), із якої згодом виділилися націонал-демократичні сили, що утворять Центральну Раду.

У самій РУП Мацієвич займав радикально-самостійницьку позицію, близьку до позиції Миколи Міхновського. 

В 1901 році був відрахований за революційну діяльність із інституту, висланий під нагляд поліції у Севастополь, де влаштувався на роботу в порт, зацікавився морською справою, будував військові кораблі, проектував бони й протимінні заслони. Вів революційну агітацію серед севастопольців.

В 1906 році закінчив кораблебудівельне відділення Морської академії в Петербурзі. Проектував підводні човни, в 1907 році спостерігав за будівництвом для імператорського флоту підводних човнів у Кілі (Німеччина).

Левко Мацієвич

В 1908 році захопився авіацією, теорією та практикою повітроплавання. У травні 1910 року, після оголошення про створення імператорського повітряного флоту, очолив групу з семи офіцерів, відряджених до Франції для вивчення техніки пілотажу і закупівлі літаків.

Постійно літав на апараті "Фарман", отримав посвідчення авіатора під №178, фактично увійшовши у другу сотню перших у світі льотчиків. Фінансово підтримував український національний рух.

Восени 1910 року під час демонстраційних польотів розбився вналідок технічної несправності літального апарату, ставши першим підданим Російської імперії, який загинув у авіакатастрофі.

Похорон капітана Мацієвича перетворився на багатолюдну маніфестацію, якої Петербург не бачив від часу смерті письменника Федора Достоєвського.

Похорон Мацієвича. Невський проспект, жовтень 1910 року

Cмерть Мацієвича надихнула поручика Гліба Котельникова створити перший у світі ранцевий парашут.

Поет Микола Вороний присвятив пам'яті першого українського льотчика вірш "Ікар", Олександр Блок - вірш "Авіатор".

До ініціативної групи зі встановлення пам'ятника увійшли письменник Володимир Кобзар, професор НаУКМА Володимир Панченко, краєзнавець Іван Петренко, нардеп Микола Томенко.

Більше про життя і смерть Левка Мацієвича

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.