Через кілька місяців видавати "Майн Кампф" зможе будь-хто

Наприкінці цього року закінчується видавниче право на книжку "Майн Кампф" ("Моя боротьба") Адольфа Гітлера.

Ексклюзивне право на видання головного ідеологічного твору німецького націонал-соціалізму 70 років належало владі Баварії, яка фактично користувалася ним для заборони на публікацію книги, повідомляє BBC.

Закінчення авторських прав на одну з найвідоміших книжок світу фактично означає, що тепер будь-хто в Німеччині зможе її опублікувати.

За словами продюсера програми "Опублікувати або спалити", присвяченої питанню заборони на книгу, "Майн Кампф" залишається небезпечною працею.

"Історія Гітлера – це історія його недооцінки, а також недооцінки його книжки, – говорить Джон Мерфі, чий дід в 1936 році переклав англійською перше нескорочене видання праці. - Гітлер написав її у 1920-х і багато з того, про що він говорив, здійснив. Якби люди приділили трохи більше уваги до неї у той час, мабуть, вони зрозуміли б загрозу".

Адольф Гітлер почав писати "Майн Кампф" у в'язниці, куди потрапив за звинуваченням у зраді після невдалого "Пивного путчу" 1923 року в Мюнхені. Першу частину твору, в якому він викладав свої расистські, антисемітські погляди, він надиктував своїм помічникам: Емілеві Морісу та Рудольфові Гессу.

Після того, як десять років по тому він прийшов до влади, книжку надрукували 12-мільйонним тиражем, і вона стала ключовим текстом нацистської ідеології. Її видавали щойно одруженим молодятам, а подарункові видання з золотими сторінками прикрашали помешкання високопосадовців.

Наприкінці Другої світової війни, коли армія США захопила нацистське видавництво Eher Verlag, права на "Майн Кампф" передали владі федеральної землі Баварія.

Адміністрація Баварії контролювала видання книжки в Німеччині, яке було можливим лише за певних умов. Але в грудні 2015 року термін дії прав закінчується, і питання, як стримати безконтрольну публікацію пропагандистського нацистського твору, викликало запеклі суперечки громадськості.

"Це й досі дуже небезпечна книга. Ми й зараз маємо проблеми з неонацистами, до того ж існує ризик неправильної інтерпретації твору, якщо не враховувати його контекст", – каже Джон Мерфі.

На думку ж американського видання The New Yorker, автобіографія Гітлера не буде цікавою для читача, оскільки сповнена пихатих, важких для сприйняття фраз, нудних історичних дрібниць і заплутаного потоку ідеологічних думок.

"Вона нікого не цікавить: ані неонацистів, ані серйозних істориків", – пише видання.

Тим не менш, останнім часом книжка набула популярності поміж радикальних індуїстів.

Нехтування контекстом – одне з головних побоювань противників перевидання "Майн Кампф".

"Ця книга причетна до того, що мільйони людей загинули, цілі регіони на планеті були захоплені війною, - зазначив у коментарі BBC Culture pечник міністерства освіти і культури Баварії Людвіг Унгер. - Дуже важливо пам'ятати про це, коли читаєте її. А її треба читати із відповідними критичними коментарями істориків".

Коли авторські права на "Майн Кампф" закінчаться, Мюнхенський інститут сучасної історії планує перевидати її з коментарями, які вказували б на прогалини і спотворення реальних подій. Рішення про видання книжки викликало жорстоку критику жертв Голокосту, і уряд Баварії передумав підтримувати цей проект.

"Щеплення молодому поколінню проти нацистської бацили краще робити, відкрито критикуючи слова Гітлера, ніж приховуючи їх у тіні заборони", - наголосили з цього приводу журналісти New York Times.

Після закінчення авторських прав на видання "Майн Кампф" Німеччина планує притягувати до відповідальності за її розповсюдження, використовуючи закон проти підбурювання до расової ненависті.

"З нашої точки зору, ідеологія Гітлера відповідає визначенню підбурювання, – підкреслив Унгер. – У руках злодіїв це дуже небезпечна книжка".

Раніше повідомлялося, що у світі щорічно продається близько 20 тисяч примірників англомовного перекладу "Майн Кампф"; відомий випадок, коли в одному магазині в Індії книзі надали статус "бестселера".

Дивіться також:

Американський індус хоче реабілітувати свастику

Баварія не віддала права на публікацію "Майн Кампф" у Британії

Книгу Гітлера продавали як "найкращий подарунок на Різдво"

В Індії відкрили магазин одягу "Гітлер". ФОТО

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.