Державі передали унікальну колекцію живопису XX сторіччя

Колекція живопису XX сторіччя, зібрана Ігорем Диченком, передана в дар "державі і народу України".

Унікальне зібрання передала вдова колекціонера Валерія Вірська, повідомляє офіційний сайт президента Україна.

Колекція, до якої належать твори К.Малевича, О.Богомазова, М.Бойчука, В. Пальмова, М.Примаченко, В.Єрмілова, відтепер стане складовою Музейного фонду України.

Шедеври, які неодноразово демонструвалися в музеях Нью-Йорка, Токіо, Москви, Единбурга, будуть експонуватися у Національному культурно-художньому та музейному комплексі "Мистецький Арсенал".

Президент Петро Порошенко вручив Валерії Вірській орден Княгині Ольги.

Фото: president.org.ua

"Ця державна нагорода є символом вдячності всього Українського народу за безкорисливе та шляхетне служіння мистецтву та збагачення української культури", - наголосив Порошенко, зазначивши, що сьогодні національна художня скарбниця збагатилася безцінною та унікальною колекцією, якій би могли позаздрити кращі музеї світу.

За словами президента, своїм шляхетним вчинком Вірська продовжила традицію українського меценатства, підтримки музеїв: "Адже ми боремося за перемогу культури над варварством, права над беззаконням, миру над війною".

 Із опису колекції Ігоря Диченка

"Іншого й не могло бути, - наголосила Вірська. - Бо я тут народилася, пережила голод і війну. Нехай ці роботи живуть в українських музеях і нехай до них йдуть наші діти".

Ігор Диченко (1946-2015) – мистецтвознавець, художник, колекціонер. Закінчив Київський художній інститут (1969). Працював у Центральному Державному архіві музею літератури і мистецтва України, викладачем історії мистецтва у Київському хореографічному училищі, з 1992 року – старший науковий співробітник Музею історії Києва. Організатор та учасник численних виставок та мистецьких акцій від 1970-х рр.

У 1992 заснував Міжнародний благодійний фонд. Автор дослідницьких праць про творчість видатних українських художників: Г. Нарбута, К. Піскорського, А. Петрицького, М. Бойчука, Л. Лозовського, В. Седляра, О. Богомазова, К. Малевича, В. Касіяна, М. Глущенка, Т. Яблонської, а також статей про творчість А. Павлової, В. Ніжинського, С. Лифаря, Л. Якобсона, Р. Нурієва, В. Малахова, Р. Поклітару.

Валерія Вірська (Котляр) − народна артистка УРСР, артистка балету, викладач та балетмейстер, викладач Київського Національного університету культури та мистецтв, кавалер ордену "За заслуги" ІІІ ступеню.

Інші матеріали за темою "Живопис"

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.