ГРОМАДА ОДЕСИ СТАЛА НА ЗАХИСТ ОБЛАСНОГО АРХІВУ

На історичному факультеті Одеського національного універститету ім. Мечникова відбулася загальні збори міської громади щодо подальшої долі Державного архіву Одеської області.

Про це повідомляє офіційний сайт архіву.

Участь у зборах узяли науковці, музейники, громадські активісти, депутати, представники обласної ради, журналісти.

Учасники заходу проголосували за створення громадської ініціативи "Друзі архіву". Вони закликали долучатися "всіх, хто розуміє виняткове значення архіву для культурного життя міста, регіону, країни".

В координаційній раді новоствореного руху - 22 особи на чолі з директором Одеського академічного центру Лідією Ковальчук.

Директор архіву Володимир Левчук повідомив активістам про ситуацію з будівлею першого корпусу Держархіву — колишньою Бродською синагогою (вул. Жуковського, 18). Нагадаємо, днями Одеська обласна рада проголосувала за передачу споруди юдейській релігійній громаді "Хабад Шомрей Шабос".

"Згадки про те, що з 1942 року в цій будівлі розташовується Держархів Одеської області, у проекті постанови облради не було, - наголосили архівісти. - Рішення про надання установі нового приміщення, що відповідає сучасним вимогам, не готувалось і на сесію не виносилось".

Голова Одеської облради Анатолій Урбанський запропонував перемістити унікальний архівний фонд до будівлі обласної психіатричної лікарні №2 (село Олександрівка Комінтернівського району).

"Будівля [психлікарні] наразі у стані розрухи і не відповідає потребам архіву навіть за площею", - наголосили архівісти - 1700 кв.м. при потребі мінімум 2700 кв.м.

Про неприпустимість такої ситуації висловились всі учасники зборів.

Активісти вирішили розробити план заходів, що мають вирішити "нагальну проблему архіву" - отримання нового гідного приміщення, яке відповідає сучасним вимогам формування, зберігання, дослідження та оприлюдення Національного архівного фонду.

Одеситів закликали надавати свої пропозиції щодо будівель, які можуть бути реконструйовані під архівне приміщення, або називати місця в центральній історичній частині Одеси, де можна збудувати новий дім архіву.

"Разом впораємося", - наголосили у громадській ініціативі.

Як відомо, в лютому 2016 року Одеський обласний архів завершив оцифрування і першим з українських архівів виклав у відкритий доступ всі описи фондів періоду УРСР та Незалежності.

Вже багато років будівля держархіву Одеської області перебуває в аварійному стані.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.