АНОНС: в Києві виставка про Михайла Брайчевського

В Києві в Музеї шістдесятництва відкриється виставка «Він бачив крізь час», присвячена видатному історику Михайлу Юліановичу Брайчевському.

М.Ю. Брайчевський

Філософ і поет української історії Михайло Брайчевський народився 6 вересня 1924, помер 23 жовтня 2001. Корінний киянин.

За час своєї бурхливої наукової діяльності, яка тривала понад півстоліття, Брайчевським було написано понад 600 праць, в яких автор подає власне тлумачення багатьох історичних проблем. Глибокий та систематичний аналіз різних видів джерел (писемних, археологічних, лінгвістичних, етнографічних тощо) дозволив створити власну концепцію давньої та середньовічної історії України.

Наукові погляди вченого у радянські часи часто йшли у розріз з офіційними.

Навесні 1968 року М.Ю. Брайчевського - провідного фахівця Інституту історії - звільнили з роботи за написану ним у 1966 році статтю "Приєднання чи возз’єднання? (Критичні замітки з приводу однієї концепції)". Її текст поширювався в самвидаві, а вперше надрукований був у 1972 році в Канаді.

Брайчевський  наважувався мати власну думку, а це вже була не просто крамола, а загроза режимові.

У 60-х роках Брайчевський був тісно пов’язаний з Клубом творчої молоді "Сучасник", водив для них екскурсії по Києву, був активним учасником козацького лекторію, товаришував з шістдесятниками.

В експозиції виставки представлені фотографії, документи, особисті речі.

Велику цінність являє собою поетична спадщина Брайчевського, а його живописна, виконана в оригінальній манері, портретна галерея державних та культурних діячів Київської Русі експонувалась не лише в Україні, але й у Великобританії.

Матеріали для виставки надали археолог, упорядник неопублікованих творів М.Брайчевського  Ю.В.Кухарчук, його колега В.В.Павлова, племінниця Л.М.Колотилова.

Урочиста презентація виставки: субота, 5 березня 2016 року, о 14:00

Адреса: Музей шістдесятництва, вул. О.Гончара,33, вхід вільний

Виставка працює з 5 березня до 28 квітня (понеділок вихідний)

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.