Музей Майдану може нарешті отримати статус національного

Уряд зробив крок до зняття бюрократичних перпон у розвитку новоствореного Музею Майдану — “Меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції гідності”. На черзі — Указ Президента.

Про це Історичній правді повідомили в Українському інституті національної пам'яті.

25 березня 2016 року під головуванням Прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка відбулося засідання Кабінету Міністрів України, на якому члени Уряду звернулися до Президента з клопотанням надати "Меморіальному комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції гідності" статус національного.

Річ у тім, що відповідний статус надається Указом Президента України.

Як відомо Музей Майдану у формі "Меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції гідності" створено на підтримку громадських ініціатив і віднесено до сфери управління Українського інституту національної пам’яті.

Втім без статусу національного Музей не може використовувати державне фінансування. Тож відтепер команда установи очікує на Указ Президента, який зніме цю бюрократичну перепону. 

"Надання Музею Майдану статусу національного не лише вирішує низку бюрократичних проблем із забезпеченням подальшої його діяльності, а встановлює комплексність і масштабність завдань, які стоять перед ним, рівень його майбутньої експозиції та культурно-освітніх програм, фундаментальність наукових досліджень", —  каже Ігор Пошивайло, який із січня цього року є директором "Меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні".

Тим часом залишаються невирішеними виділення приміщення для розміщення експозиції Музею Майдану, працівників та фондів, реалізації науких і культурно-освітніх програм.

Як відомо, ініціатива Музей Майдану започаткована групою активістів іще в січні 2014 року. Відтоді зібрано майже дві тисячі артефактів, серед яких зокрема і "Йолка", документів та усних свідчень.

Ініціативу підтримав Український інститут національної пам’яті, співробітники якого доєдналися до розробки концепції Музею Майдану та збереження артефактів Майдану, а також започаткували проект "Майдан: усна історія".

Нагадаємо, що на сайті Українського інституту національної пам’яті можна оглянути віртуальну мультимедійну виставку "Майдан: від незалежності до свободи".  

І. Б.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.