Спецпроект

Як Сейм Польщі Волинську трагедію геноцидом називав. ВІДЕО

Польський Сейм сьогодні зранку прийняв резолюцію, у якій віддає данину пам’яті «жертвам геноциду, здійсненого українськими націоналістами» проти громадян міжвоєнної Польщі в 1943—1945 роках.

Резолюцією встановлюється 11 липня Днем пам’яті поляків — жертв геноциду, здійснених ОУН-УПА на східних Кресах Другої Речі Посполитої. Про деталі голосування повідомляє портал Prostir.pl.

За відповідний проект з-посеред 442 депутатів ніхто не проголосував проти і 10 обранців з опозиції утрималися.

Останні — це: троє депутатів "Громадянської платформи" Марцін Свенцицький, Януш Цихонь і Мар’ян Зембаля; а також 7 депутатів партії "Сучасна": Ева Лідер, Катажина Любнауер, Єжи Мейштович, Кшиштоф Мешковський, Моніка Роса, Йоанна Шойрінг-Вельгус і Адам Шлапка.

Автор проекту Міхал Дворчик під час парламентської дискусії вказував, що Польща зобов’язана говорити про наслідки історичної політики, яка проводить нині Україна. Він зазначив, що резолюція не спрямована проти українського народу, тільки вказує на вбивць, людей і організації.

— Це не український народ вчинив злочин, а десятки тисяч людей, які були в ОУН, УПА і СС Галичина, — підкреслив він.

Термін "геноцид" у резолюції викликав спротив кількох депутатів опозиції.

— Чи ми хочемо довести до балканізації польсько-українських взаємин? Не ми, політики, повинні визначати геноцид, тільки суд в Гаазі. А чим важчі слова вживаємо, тим менш важливою стає трагедія, — наголошував Кшиштоф Мєшковський з партії "Сучасна".

— Чи слово "геноцид" не ускладнить нам реалізацію більшості речей, до яких ми закликаємо в цій резолюції? Тобто — проведення ексгумації жертв, їхнього поховання, і багатьох інших речей, адже цього просимо від Верховної Ради України? — запитав М. Свєнціцький.

— Я розумію, що для депутата Свєнціцького історія затрималася, бо для нього Верховна Рада України — це як Верховна Рада Совєтського Союзу, — відповів йому Юзеф Бринкус з клубу "Кукіз’15". — Навіщо в резолюції слово "братовбивчий"? Ви прирівнюєте ката до жертви! — наголошував він.

Однак депутати Сейму відкинули пропозицію видалити з резолюції слово "геноцид". Водночас члени Сейму погодилися викинути з документу фразу "братовбивча боротьба".

"Унаслідок геноциду, вчиненого у 1943—1945 роки, було вбито більше ста тисяч громадян Другої Речі Посполитої, в основному селян. Їх точна кількість досі не відома, а багато хто з них до цих пір не дочекався гідного поховання", — читаємо в остаточній версії документі.

Польські депутати висловили повагу і вдячність воїнам Армії крайової, Кресової самооборони і Селянських батальйонів, які "стали на захист поляків і українців, що, часто ризикуючи своїм життям, рятували польських сусідів".

У своїй резолюції нижня палата польського парламенту висловила "солідарність з Україною, яка бореться з зовнішньою агресією, щоб зберегти територіальну цілісність".

Під час парламентської дискусії автор проекту від "Права і справедливості" Міхал Дворчик і голова Польської селянської партії Владислав Косіняк-Камиш пропонували прийняти резолюцію одноголосно — процедурою акламації.

Однак після пропозиції спікера Сейму Марека Кухцинського провести таке голосування в залі почалися крики. Ще до голосування сенатор Богдан Борусевич і кілька депутатів Сейму закликали не приймати "волинську" резолюцію процедурою акламації.

За резолюцію польський парламент голосував стоячи і під аплодисменти.

Відео дискусії:


Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.