У Львові діє виставка про жінок у Другій світовій війні. ФОТО

12 жіночих доль українського виміру Другої світової війни – від матері-героїні до полковника морської піхоти – можна побачити на виставці в «Тюрмі на Лонцького» у Львові.

Національний музей-меморіал "Тюрма на Лонцького" експонує банерну виставку "Війна не робить винятків. Жіночі історії Другої світової". Її було створено до Дня перемоги на нацизмом на замовлення Українського інституту національної пам’яті.

Лейтмотивом цьогорічного відзначення завершення Другої світової війни в Європі стало вшанування подвигів, праці та страждань, які довелося пережити українським жінкам у ході світової війни. Виставка показує, що за "чоловічим обличчям" війни часто не видно жіноцтва. Хоча війна однаково зачіпає як перших, так і других.

 Фото: Національний музей-меморіал "Тюрма на Лонцького"

Виставка "Війна не робить винятків", відкрита у Львові до Дня захисника України, представляє 12 історій українських жінок у Другій світовій війні. Персональні історії демонструють, наскільки різними можуть бути ролі жіноцтва в військових конфліктах.

Тут і радянські фронтовички, які були в самій гущавині боїв, і учасниці націоналістичного підпілля та витончених агентурних ігор між розвідками, в’язні гітлерівських концтаборів, активістки тодішнього волонтерського руху і, звісно ж, матері, які проводжали синів на війну.

 Фото: Національний музей-меморіал "Тюрма на Лонцького"

Закрути долі кожної з них вражають. Наприклад, Євдокія Завалій  була єдиною жінкою – командиром морської піхоти, яка, до того ж, дослужилася до рангу полковника Червоної армії. Людмила Фоя – уродженка Житомирщини, яка в Києві приєдналася до ОУН.

Згодом за її безпосередньої участі контррозвідка ОУН змогла зірвати спецоперацію НКВД-МГБ із проникнення агентів у лави повстанців. Селянка з Черкащини Євдокія Лисенко віддала для війни найдорожче – десятьох своїх синів, і всі десять повернулися живими. 

Фото: Національний музей-меморіал "Тюрма на Лонцького" 

Виставка "Війна не робить винятків. Жіночі історії Другої світової" діє постійно в стінах Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" (Львів, вул. Бандери, 1). 

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.