Влада Мінська заборонила акцію пам’яті жертв радянських репресій

Виконком столиці Білорусі відхилив заявку на проведення ходи на честь пам’яті жертв радянських політичних репресій, заплановану на 7 листопада.

Про це повідомляє "Белорусский партизан".

Ініціаторами акції були рух "За свободу", Об’єднана громадянська партія і організаційний комітет зі створення партії "Білоруська християнська демократія". Вони подали заявку до Мінського виконкому ще 21 жовтня.

Планувалося, що 7 листопада о 12:00 біля будівлі КГБ зберуться учасники акції, після чого колона пройде проспектом Незалежності до парку Челюскінців, де поховані жертви сталінських репресій.

Організатори заходу наголошують, що це данина пам’яті та скорботи і завдання демократичних сил – зробити так, щоби "нове покоління білорусів розуміло, до чого призвели події 7 листопада 1917 року".

Виконком Мінська відмовив у дозволі на проведення ходи з трьох причин. По-перше, двоє з трьох заявників – Анатолій Лебедько (Об’єднана громадянська партія) і Віталій Римашевський (Білоруська християнська демократія) – нещодавно притягувалися до адміністративної відповідальності за участь чи організацію несанкціонованих акцій. Згідно з білоруськими законами, вони не можуть виступати організаторами заходу.

По-друге, організатори заходу оприлюднили час і формат акції раніше, ніж отримали дозвіл на неї. І по-третє, місце збору та маршрут ходи, на думку чиновників, не відповідають вимогам закону про проведення масових заходів.

Один із організаторів Юрій Губаревич, голова руху "За свободу" заявив, що акція відбудеться навіть попри офіційну заборону. 

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.