Міністр-фальсифікатор історії став "Людиною року" Росії

Російський міністр культури Володимир Мединський одержав премію "Людина року" від Російського біографічного інституту за підтримку російського кінематографу та успішне проведення Року російського кіно.

Про це повідомляється на сайті Міністерства культури РФ.

"Я приймаю цю премію від імені Міністерства культури, яке спільно з Фондом кіно проятгом цього року активно займалося підтримкою російського кіно", — сказав Мединський. — "Відбулося понад три тисячі заходів, уперше з 1970-х років почалася програма кінофікації регіонів у рамках якої відкрито більше ста нових кінотеатрів".

Окрім міністра культури "Людиною року" визнали також президентів Росії та Казахстану Володимира Путіна та Нурсултана Назарбаєва, патріарха Московського Кирила, Голову Китайської Народної Республіки Сі Цзіньпіна, режисера Микиту Михалкова та ще низку діячів науки, медицини, журналістики, кіно тощо – усього 38 осіб.

Премією також відзначили телесеріал та фільм року. Ними стали, відповідно, багатосерійний фільм "Софія" та кінострічка "28 панфіловців".

Премію "Людина року" заснував 1993 року Російський біографічний інститут.

Нагадаємо, що Володимир Мединський опинявся в центрі кількох скандалів, пов’язаних із темами російської історії. Так, він заявляв, що бій 28-ми панфіловців під час оборони Москви в 1941 році (якого насправді не було), - це "свята легенда", а історики, які розвінчують цей міф – "закінчені нікчеми".

Іншого разу група істориків з Російської академії наук публічно звинуватила Мединського у лженауці та міфотворчості та закликала позбавити його звання доктора історичних наук.

Ще раніше Мединський висловив переконання, що російському народові подолати всі катаклізми та випробування протягом історії допомогла "зайва хромосома".

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.