Оголошено конкурс на посаду директора Архіву Інституту нацпам'яті

6 квітня Український інститут національної пам’яті оголосив конкурс на посаду керівника Галузевого державного архіву Інституту.

Саме сюди згідно ЗУ "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" передадуть архівну інформацію радянських спецслужб, яка сьогодні зберігається в архівах силових відомств.

Вимоги до кандидатів на посаду керівника такі:

- вища освіта;

- вільне володіння державною мовою;

- досвід роботи на керівних посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності не менше трьох років.

Досвід роботи з архівними документами або носіями архівної інформації репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років буде перевагою.

Докладніше про вимоги та пакет документів, які мають подати кандидати на посаду керівника, можна прочитати на сайті Інституту за посиланням. Документи від кандидатів приймаються до 20 квітня 2017 року включно.

Нагадаємо, Кабінет Міністрів України Постановою від 21 грудня 2016 р. №1000 створив Галузевий державний архів Українського інституту національної пам’яті для зберігання архівної інформації репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917—1991 років.

"Інститут продовжує відстоювати політику відкритості у питанні доступу до архівів. Тому було прийнято рішення про проведення відкритого конкурсу на посаду керівника Архіву національної пам’яті, аби фахова комісія обрала і запропонувала найкращу кандидатуру з усіх охочих. Це має бути людина з досвідом роботи на керівних посадах, яка поділяє європейську практику відкриття архівів секретних спецслужб тоталітарних режимів та має власний проект розвитку Архіву", — наголосив голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

Ознайомитися з умовами проведення конкурсу можна за посиланням.

До складу конкурсної комісії увійшли відомі архівісти, колишні та нинішні очільники Укрдержархіву, керівники інститутів Національної академії наук України, представники громадськості:

- БАРАНОВА Тетяна Іванівна, Голова Державної архівної служби України (за згодою);

- БОРЯК Геннадій Володимирович, перший заступник Голови, Голова Державного комітету архівів України (2000-2006 роки), заступник директора Інституту історії України НАН України з наукової роботи, доктор історичних наук (за згодою);

- В’ЯТРОВИЧ Володимир Михайлович, Голова Українського інституту національної пам’яті;

- КУЛИК Ігор Михайлович, начальник Управління інституційного забезпечення політики національної пам'яті Українського інституту національної пам’яті;

- НОВОХАЦЬКИЙ Костянтин Євгенович, заступник Голови, перший заступник Голови Державного комітету архівів України (2000-2009 роки), позаштатний консультант Комітету з питань культури і духовності Верховної Ради України (за згодою);

- ПАПАКІН Георгій Володимирович, архівіст, директор Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, доктор історичних наук (за згодою);

- РОЗКЛАДАЙ Ігор Євгенович, головний експерт груп "Політика національної пам’яті" та "Медіа реформа" Реанімаційного пакету реформ (за згодою).

21 травня 2015 р. набув чинності Закон України "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917—1991 років", відповідно до якого запроваджується вільний доступ до архівів та передача їх з-під відомств силових органів до Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті (ГДА УІНП).

Такий крок допоможе глибше досліджувати минуле й буде однією з гарантій неповернення тоталітарних практик у роботі правоохоронних органів та спеціальних служб незалежної України.

Після падіння комуністичного режиму Польща, Чехія, Болгарія, країни Балтії та Центрально-Східної Європи зробили доступними секретні документи каральних органів і таємної поліції та передали їх цивільним відомствам — аналогам Українського інституту національної пам’яті.

За додатковою інформацією звертайтеся:

(098) 459-31-91, (044) 281-08-99 – Ігор Кулик, начальник Управління інституційного забезпечення політики національної пам’яті

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.