Арка, Щорс і "Таращанець". Які радянські пам'ятники ще лишилися в Києві? СПИСОК

На сьогоднішній день у Києві налічується 10 пам’ятників і 18 пам’ятних знаків, які підлягають демонтажу відповідно до закону про декомунізацію.

Про це розповів Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович у коментарі для сайта 44.ua.

Така кількість об’єктів залишається станом на 15 червня 2017 року.

Зокрема, це скульпутури радянському письменнику Миколі Островському, авторові ідеологічного роману "Як гартувалася сталь", генералу Червоної армії Михайлу Кирпоносу, кінна статуя комдиву Червоної армії часів Української революції Миколі Щорсу і скульптурна композиція екіпажу панцерного потяга "Таращанець".

Серед пам’ятних знаків вирізняються Арка Дружби народів зі скульптурною композицією "Возз'єднання України та Росії", барельєф "Більшовикам 1918" на заводі "Арсенал", арельєф Леніну на ст. м. "Театральна", а також пам’ятна дошка міністру оборони СРСР маршалу Андрію Гречку.

 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.