У Польщі знижуватимуть у військовому званні за роботу в репресивних органах ПНР

Це стосується офіцерів Війська Польського та інших служб, які працювали в репресивних органах Польської Народної Республіки.

Протягом найближчих тижнів уряд Польщі має працювати над законопроектом про зниження у військовому званні офіцерів Війська Польського та інших служб, які працювали в репресивних органах Польської Народної Республіки, передає "Польське радіо".

Віце-міністр оборони Міхал Дворчик повідомив, що проект новелізації закону про загальний обов’язок оборони перебуває на етапі міжвідомчих консультацій.

Віце-міністр пояснив, що закон стосуватиметься, між іншим, функціонерів служби військової інформації, яка виводиться із радянської контррозвідки "Смерш", в якій працював, зокрема, генерал Войцех Ярузельський (комуністичний військовий і політичний діяч, очільник держави), яка спричинилася до поневолення Польщі.

"Це елементарна справедливість, щоб знизити у військовому званні осіб, які спричинилися до того, що Польщею оволоділи комуністи, совєти", – сказав Міхал Дворчик.

Як додав політик, кожен випадок розглядатиметсья окремо і свою оцінку на цю тему висловить Інститут національної пам’яті. У випадку офіцерів рішення прийматиме міністр національної оборони з власної ініціативи або на основі клопотання державих архівів, комбатантських і неурядових організацій. У випадку генералів та адміралів рішення прийматиме президент на прохання міністра національної оборони.

Віце-міністр оборони сказав, що невідомо, скількох осіб може стосуватися планований закон, скільки з них живе, і у випадку скількох процедура зниження у військовому званні відбудеться посмертно.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.