АНОНС: Лекція про українсько-кримськотатарське партнерство у 1917 році

Що ми, сучасні громадяни України, знаємо про відносини українського і кримськотатарського народів у минулому?

Більшість, на жаль, не так вже й багато. До того ж у частини представників старшого покоління ці уявлення спираються на негативні стереотипи щодо кримськотатарського народу, сформовані радянською пропагандою. 

 

Між тим український і кримськотатарські етноси сформувалися на території, яка лежить у межах сучасних міжнародно визнаних кордонів України. Вони обидва є важливими складовими української політичної нації, відносини між їх представниками є суттєвими для визначення морально-політичного клімату в країні.

Пропонуємо поспілкуватися про один із ключових моментів у багатовіковій кримськотатарсько-українській взаємодії – налагодження співпраці у бурхливих революційних трансформаціях 1917 року, коли на арену історії вийшли масові модерні національні рухи обох народів. 

Лекцію читатиме Андрій Іванець, к.і.н., працівник Науково-дослідного інституту українознавства МОН України, координатор ГО "Таврійська гуманітарна платформа". Захід відбудеться в рамках проекту "LIKБЕЗ. Уроки історії".

14 жовтня, суботу, 16:00

Місце: Національний музей історії України (Київ, вул. Володимирська, 2, 1 поверх).

Організатор: LIKБЕЗ. Історичний фронт.

Вхід за музейним квитком.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.