У Музеї шістдесятництва презентували виставку до 110-річчя Петра Григоренка. ФОТО

15 жовтня, у переддень 110-річчя з дня народження Петра Григоренка, в Музеї шістдесятництва презенували фотодокументальну виставку "Генерал дисидентського руху".

На виставці представлені документи з архіву учасниці шістдесятницького руху, секретаря Закордонного представництва Української Гельсінської Групи Надії Світличної, передані у музей в 2008 році.

Серед збережених нею тисяч цінних документів і фотографій виявився і досить об'ємний архів генерала Петра Григоровича Григоренка, значна частина з якого експонується вперше.

 

Матеріали виставки, підкреплені спогадами самого генерала, розкривають еволюцію його поглядів, шлях від радянського військового до дисидента-правозахисника.

На виставці представлені фотографії, листи, чернетки і нотатки, рукописи статей і виступів Григоренка, документи закордонного представництва УГГ, яке він очолював.

Про історію цього архіву і концепцію виставки розповіла автор експозиції, директор Музею шістдесятництва Олена Лодзинська. 

 

На презентацію виставки завітав син героя експозиції, президент Фундації П.Григоренка (США) Андрій Григоренко, який виступив зі спогадами про батька і життя родини до і після арештів і виїзду в США.

Андрій Григоренко. Фото: Віктор Горбач

Про боротьбу Петра Григоренка за права кримських татар і, зокрема, про роль у його власному житті розказав один із провідників кримськотатарського національного руху Мустафа Джемілєв.

Мустафа Джемілєв. Фото: Віктор Горбач

Він пригадав історію, як у 1968 році під час обшуків в оселі Григоренка в Москві, вистрибнувши з вікна з висоти кількох метрів, зламав ногу, а потім залишився на кілька місяців у квартирі генерала.

"Був його секретарем", - пожартував Джемілєв.

Також із вдячністю, Джемілєв розповів, як вже у 1986 році Григоренко разом з дружиною Зінаїдою звернулися до президента США Рональда Рейгана з проханням натиснути на радянську владу і добитися його звільнення від чергового ув’язнення. Тоді Джемілєву присудили умовний строк і звільнили з-під варти.

На заході також виступили учасники українського правозахисного руху, дисиденти і політв’язні Олесь Шевченко та Василь Овсієнко.

Олесь Шевченко – голова Ветеранського об’єднання Українська Гельсінська Спілка – поділився спогадами про особистий досвід конспіративної роботи з поширення документів УГГ разом із сім’єю генерала.

Василь Овсієнко. Фото: Віктор Горбач

А Овсієнко знову підняв питання про визнання заслуг Григоренка на державному рівні і присвоєння йому звання "Герой України". Він нагадав, що у 100-річний ювілей Григоренка, він марно звертався з відповідним листом до президента України Віктора Ющенка.

"Не перебільшу, сказавши, що демократична громадськість України здивована, а кримськотатарський народ ображений, що 16 жовтня не з`явився указ Президента про присвоєння Петрові Григоренку звання "Герой України", - зачитав він текст листа десятирічної давності. 

У свою чергу, Андрій Григоренко розказав, що він спілкувався з президентом України Петром Порошенком на зустрічі з лідерами української громади в США.

"У всякому випадку, коли він тряс мені руку, він сказав, що він знає, хто такий Петро Григоренко", - розповів жартома Андрій Григоренко.

Під час презентації виступили лідер рок-гурту "Тінь сонця" Сергій Василюк і хор "Преображення".

Фотозвіт про презентацію фотодокументальної виставки «ГЕНЕРАЛ ДИСИДЕНТСЬКОГО РУХУ», що відбулася 15 жовтня в Музеї шіст...

Опубліковано Українська Гельсінська спілка 15 жовтня 2017 р.

Виставку можна оглянути у Музеї шістдесятництва (вул. О.Гончара, 33) з 10:00 до 17:00 щодня, окрім понеділка, до 15 листопада 2017 р.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.