Спецпроект

Заступник міністра культури Польщі вважає УІНП громадською організацією

Заступник міністра культури Польщі Ярослав Селлін заявив, що Україна довірила вести історичний діалог з Варшавою інституції, яку очолює "безвідповідальна особа з нав’язливими антипольськими ідеями".

Про це польський чиновник сказав в ефірі телеканалу TVN24 в понеділок, 6 листопада, повідомляє "Європейська правда" з посиланням на dziennik.pl.

В ефірі польського телебачення Селлін коментував звинувачення на адресу міністра культури та віце-прем’єра Польщі Пйотра Глінського, який під час недавнього візиту в Україну "не наважився" запалити свічки на могилах жертв УПА".

Селлін зауважив, що головною метою візиту міністра було спонукати українських партнерів винести історичний діалог на урядовий рівень. Втім, за його словами, зробити цього не вдалося.

"У нас так є, а в Україні, на жаль, це не так… Дивно, чому українська держава таке важливе питання доручила неурядовій організації, українському аналогу IPN (Інституту національної пам’яті), яку на додачу очолює людина, на мій погляд, безвідповідальна у своєму ставленні до Польщі, часто з антипольськими нав’язливими ідеями", - сказав Селлін.

Заступник польського міністра культури додав, що у відносинах з Україною "необхідне терпіння". "Історичні відносини дуже складні, але ми повинні пам'ятати причину такого становища", - додав він.

Нагадаємо, нещодавно глава МЗС Польщі Вітольд Ващиковський оголосив, що Польща запускає процедури, які не дозволять людям, що демонструють вкрай антипольські погляди, в’їхати до країни.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.